За прогнозами експертів, ХХІ століття буде сторіччям газів. Основні розвідані запаси, а газовий потенціал земних надр дуже великий, зосереджені в регіонах з екстремальними природними або геополітичними умовами видобування та транспортування. Тому для України немає більш актуальної проблеми, ніж приріст розвіданих запасів природної вуглеводневої сировини і відродження паливно-енергетичного комплексу. Інакше країна приречена на повну енергетичну залежність. Такої думки дотримуються учасники парламентських слухань «Про стан та перспективи видобутку вуглеводнів в Україні та запровадження державної монополії на цю діяльність».

За словами Олександра Лукіна, директора Чернігівського відділення Українського державного геологорозвідувального інституту, члена-кореспондента Академії наук України, вирішити це питання можна за рахунок державної монополії на проведення геологорозвідувальних робіт та видобування природної вуглеводневої сировини. Але це не означає повернення до реалії радянських часів, адже ринкові умови диктують свої правила. «Зрозуміло, що без великих інвестицій виконання цього плану неможливе», — зазначив директор інституту. До речі, великі транснаціональні компанії виявляють неабиякий інтерес до вуглеводневого потенціалу Чорного моря, глибин Дніпровсько-Донецької западини, нетрадиційних газових ресурсів надр України. «Але саме державні виробничі наукові установи повинні здійснювати постійний економічний, фінансовий та організаційний контроль задля дотримання відповідної стадійності геологорозвідувального процесу, запобігання неякісному бурінню та розкриттю продуктивних горизонтів, а також хижацькій розробці покладів тощо», — переконаний О. Лукін.

Видобуток нафти й газу, вважає він, у найближчі роки може бути суттєво підвищений, а в перспективі повністю задовольнити власні потреби у вуглеводневій сировині. Але для цього потрібна активна фінансова, нормативно-законодавча та організаційна підтримка галузі.

За словами Сергія Гордієнка, члена Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, унормувати необхідно також і питання оподаткування рентними платежами. Нині всі видобувні компанії сплачують ренту в однаковому розмірі, незалежно від величини отриманого прибутку.

Статистика. Валові доходи підприємств нафтогазовидобувної галузі в 2009 році збільшилися майже на один мільярд, тобто на 3,2 відсотка порівняно з 2008 роком. Водночас фактичні надходження рентних платежів за видобуток вуглеводнів у держбюджет скоротилися з 7,4 мільярда гривень до 4,7 у 2009 році. Лише у рентній платі за видобуток нафти платежі зменшилися майже на два мільярди гривень. Рівень податкового навантаження в цілому по галузі скоротився на 20 процентних пунктів.

Наведені цифри, наголосив депутат, переконливо свідчать, що діюча система стягнення рентних платежів дає можливості нафтогазовим компаніям отримувати надприбутки. А держава при цьому втрачає значну частину доходу від видобутку корисних копалин, які належать всьому українському народу, а не окремим особам.

На думку заступника Голови Верховної Ради Миколи Томенка, якщо максимально спростити процедуру, відмовитися від втручання Верховної Ради і органів місцевого самоврядування, то добра з цього не вийде. Треба «шукати баланс між тим, як максимально спростити процедуру, але водночас врахувати справедливість між державним бюджетом і регіоном».

Крім того, М. Томенко переконаний: неможливо вирішити все й одразу. Тим більше у бідній і, на жаль, корумпованій країні. Тобто мусять бути чіткі стратегічні пріоритети. Як і що робити.