Відповідь на це запитання шукатимуть під час сьогоднішніх парламентських слухань на тему: «Про стан та перспективи видобутку вуглеводнів в Україні та запровадження державної монополії на цю діяльність». Як зазначив народний депутат Сергій Гордієнко, котрий є одним з ініціаторів слухань, ті підходи, які мають місце в цій галузі, уже призвели до великих проблем у розвідці родовищ, бурінні та облаштуванні свердловин. Водночас, вважає він, ігнорується стаття 13 Конституції, яка гласить, що земля, її надра та інші природні ресурси є власністю українського народу. Отож, на думку народного депутата, саме запровадження державної монополії на видобуток та користування надрами дасть змогу відновити галузь та спрямувати до бюджету значні ресурси.

Загалом частка вуглеводнів в енергетичному балансі держави перевищує 40 відсотків, тож звідси й актуальність питання. Але при цьому впродовж останніх років за рахунок власного видобутку Україна лише на 28 відсотків задовольняє потреби у природному газі та на 20 — у нафті. У зв’язку з цим очевидно, що одним зі шляхів зміцнення енергетичної безпеки держави є збільшення власного видобутку нафти і природного газу.

Щоб збільшити видобуток вуглеводнів, потрібно відкривати та освоювати нові родовища, однак впродовж останнього десятиріччя щорічний приріст запасів газу ледве покриває його видобуток, а приріст запасів нафти взагалі відстає від її видобутку. Причина цього у значному зниженні темпів геологічного вивчення надр, що, у свою чергу, пов’язане із недостатнім фінансуванням. І це при тому, що надходження від збору за геологорозвідувальні роботи, котрий сплачують нафтогазовидобувні підприємства, у декілька разів перевищує обсяг фінансування цих робіт з бюджету. А загалом майже 80 відсотків обсягів пошуково-розвідувального буріння на нафту і газ припадає на «Нафтогаз України», котрий і забезпечує близько 90 відсотків приросту розвіданих запасів вуглеводнів. Однак останнім часом підприємства компанії дещо скоротили обсяги цих робіт, причиною чого є дефіцит заліцензованих та підготовлених до буріння перспективних площ. Тим часом лише для забезпечення видобутку на нинішньому рівні щорічно потрібно виявляти 30—50 перспективних нафтогазових площ та готувати до буріння щонайменше 20—30 об’єктів. Але, хоч як це парадоксально звучить, проте на перешкоді державній компанії стоїть нинішня, також державна, практика видання та продовження спеціальних дозволів на користування надрами. До того ж сьогодні існує практика переоформлення спеціальних дозволів на користування родовищами, виявленими за рахунок коштів держбюджету, на приватні підприємства. При цьому у ВАТ «Укрнафта» ситуація з отриманням ліцензій ще гірша, ніж у «Нафтогазу України»: у 2008 році компанії було призупинено та не поновлено дію п’яти спеціальних дозволів, а загалом впродовж останніх років «Укрнафта» не одержала жодного нового спеціального дозволу на користування надрами. Ще одна державна компанія — «Чорноморнафтогаз» — протягом останніх двох років отримала лише один новий спеціальний дозвіл на користування надрами. Зате, як зазначає народний депутат Юрій Кармазін, перспективні площі морського шельфу легко віддаються «чотирьом студенткам з компанії «Ванко-Прикерченська».

Коли ж ідеться про запровадження державної монополії на видобуток вуглеводнів, то фахівці вважають, що підприємствам, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, приміром, доцільно сприяти у видачі ліцензій. А от запровадження державної монополії на цю діяльність, на їхню думку, не сприятиме розвитку конкурентного середовища та ускладнить залучення приватних, і, зокрема, іноземних інвестицій, яких сьогодні дуже потребує галузь.