Вчена думка, або Чому журналістку нашої газети в установах Національної академії аграрних наук оголошено персоною нон грата

Треба сказати, що публікація «Агро-утопія за наші кревні» у стінах НААНУ не залишилася непоміченою. До редакції «Голосу України» звідти надійшов відкритий лист доволі емоційного змісту. Його також розміщено і на сайті академії. Список тих, чиї прізвища стоять під посланням, доволі вражаючий. Заздалегідь просимо вибачення у наших читачів, але доведеться навести його повністю. Це для того, щоб не образити шановних вчених, котрі значаться під листом, й жодним чином не кинути тінь на тих, хто навідріз відмовився підписуватися під цим текстом. Тож у переліку (орфографію збережено):

Дочитали? Спасибі.

Так ось, всі ці шановні громадяни вимагають спростувати публікацію «Агро-утопія за наші кревні». Тому ми вирішили навести текст відкритого листа з незначними скороченнями (стиль і орфографію збережено). А зацікавлені особи можуть вважати надруковане нижче спростуванням.

<...> Ми, вчені Національної академії аграрних наук України, учасники сесії Загальних зборів Академії маємо нагальну необхідність публічно поспілкуватися <...> на тему, яка, на наше переконання, має широке суспільне значення.

Перед цим просимо <...> звернути увагу на опус (інакше не назвеш) журналістки Галини Квітки «Агроутопія за наші кревні»(«Голос України» від 30 листопада ц. р., стор. 14), а також ознайомитись із стенограмою Зборів: доповіддю Президента НААН М. В. Зубця «Наукові засади розвитку агропромислового виробництва в сучасних умовах», що була ілюстрована 35-ма слайдами; з виступами науковців в обговорені і, зокрема, голови Житомирської облдерж-адміністрації С. М. Рижука, голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин Г. М. Калетніка, міністра аграрної політики М. В. Присяжнюка. Була на цьому зібранні проголошена і ще інша доповідь — віце-президента НААН А. М. Головка «Про реформування аграрної науки та освіти».

<...> Вже з перших рядків цієї, так званої публіцистики, авторка висловлює своє невдоволення тим, що доповідь Президента Академії з її (як сама зізнається), «колокольні», надто довга (40 хвилин) і не конкретна. Далі авторка ставить під сумнів вагомі аргументи доповідача і, на нашу думку, в цілому аграрної політики держави, що Україна як аграрна держава буде успішно розвиватися за умови, коли буде не лише себе забезпечувати продуктами харчування, але й значну їх частину експортувати. При цьому Галина Квітка висунула власну концепцію: «Україні, щоб успішно торгувати, треба спочатку продумати, як підняти їхню платоспроможність». Тут мова йде про африканські країни. Цю маячню авторки вщент розбив ще до публікації у своєму виступі міністр Микола Присяжнюк, який напередодні Сесії відвідав Єгипет і Лівію. Лише ці країни на вигідних для нас умовах готові брати щорічно великі обсяги українського зерна. Підтвердженням великих експортних можливостей держави свідчить розміщена на цій же сторінці «Голосу України» інформація про те, що «Росія має намір закупити в Україні два мільйони тонн фуражного зерна».

Ви <...> добре володієте ситуацією, яка склалася у вітчизняному тваринництві, знаєте причини і обставини, що призвели до такого стану. Однак журналістка висмикнула із контексту доповіді Зубця М. В. статистику і безпардонно звалила всі негаразди галузі на аграрну науку. Ми розуміємо, що одні й ті ж факти можна по-різному інтерпретувати: все залежить від інтелекту і того, як та чи інша особа ставиться до України — з любов’ю і бажанням допомогти у вирішенні проблем, чи навпаки, стоїть осторонь, злорадно спостерігає і радіє, бачачи недоліки.

Нарешті, Галина Василівна Квітка схопилася, як її здалося, за гриву коня: знайшла у доповіді відомості про обсяги виробництва продуктів харчування, норми яких, на думку фахівців, ще недостатні. Можливо вони і низькі — це дискусійне питання. Однак, всупереч своїй же сумбурній риториці, авторка зізналась: «Хоча, зайдімо в магазин чи на базар — полиці ломляться від сільгосппродуктів». І тут же, виступаючи у ролі неперевершеного знавця аграрної галузі, повчально для всіх нас заявляє: «Як на мене, більш нагально стоїть питання підвищення якості тієї самої сільгосппродукції». Хоча всім відомо — більш екологічно чистої продукції, ніж в Україні, немає, біда тільки в тому, що вітчизняної продукції, на жаль, замало.

<...> Такі дешеві публікації, як та про яку йдеться, окрім негативного суспільного резонансу і шкоди, більше нічого нікому не приносять: ні газеті, ні аграрному сектору, ні аграрній науці: Вчитуємось далі у зміст цієї кореспонденції. Авторка, вочевидь, при своєму природженому скептицизмі, не тільки не побачила новизни у наукових розробках і пропозиціях, але й відмітає все цінне, що напрацьовано суспільством за 20 років незалежності. Мало того, що, маніпулюючи фактами, у викривленому світлі подає діяльність аграрної науки та її керівників, вона, увійшовши в раж, звинуватила науку, що, начебто, з вини учених «розігнали колективні сільгосппідприємства», «розікрали майно підприємств», «розбили корівники», «повирізали на металобрухт цукроварні». А в одному із підзаголовків взагалі поставила неприпустимий діагноз «Громадян «доїтимуть», допоки товаровиробник не зіп’ється...» Не зрозуміло тільки, яким чином ці звинувачення стосуються вчених і головного питання порядку денного Сесії: «Наукові засади розвитку агропромислового виробництва в сучасних умовах».

«А тепер — найцікавіше.» — це слова авторки. Десь третину публікації становить це саме «найцікавіше». Мова йде про фінансове забезпечення розвитку агропромислового комплексу. Сюди належать: бюджетне фінансування, кошти міжнародних валютних інвестицій з Світового банку, Міжнародного валютного фонду і Європейського банку реконструкції і розвитку, а також кошти приватних інвестиційних фондів. Впродовж кількох років вчені пропонують ввести обов’язковий збір на товарообіг в обсязі 1% і сформувати Фонд підтримки українського села. Щодо названих фінансових запозичень журналістка Квітка перелякано застерігає: «Що й казати, реформа влетить громадянам у копієчку». А от щодо 1% збору газетярка більш категорична: «не хочу, щоб мої кревні йшли на примноження прибутків власників аграрного бізнесу. А скільки вже наших грошей витрачено на такі ось «реформи». Тому, вибачте, але не треба — це ми вже проходили».

<...>З ким, від імені кого і на кого працює Галина Василівна Квітка не нам з’ясовувати. А от чому вона на сторінках газети Верховної Ради України відверто і скептично виступає проти української аграрної політики і реформ, спрямованих на те, як неодноразово виголошував Президент України Віктор Федорович Янукович, щоб за 10 років Україна ввійшла до 20-ти найбільш розвинених країн світу — зрозуміти важко.

Зважаючи на те, що публікація «Агро-утопія за наші кревні» («Голос України» від 30 листопада 2010 року, №225) має антисоціальний та антинауковий характер, тенденційне, далеке від об’єктивності висвітлення сесії Загальних зборів Академії, навмисне маніпулювання фактами — оголошуємо Галину Василівну Квітку персоною нон-грата в наукових установах Національної академії аграрних наук України.

Висловлюємо свої співчуття щодо такої форми прояву свободи слова у <...> виданні і вимагаємо спростувати публікацію. 

Водночас залишаємо за собою право, при необхідності, залучити до консультацій експертів з питань свободи слова, захисту честі і гідності громадян.