Тридцять тонн яблук пропало під снігом, поки на Вінниччині вирішували, кому належать плодові дерева
Червоні цятки яблук на снігу після морозів змінили колір, перетворилися на гній. Урожай саду пропав після того, як суддя Шаргородського районного суду ухвалив рішення про заборону збирати плоди представникам конфліктуючих сторін, які позивалися між собою. Рішення судді датовано вереснем минулого року. Після того минув жовтень, листопад. Тільки в грудні зняли арешт. Однак мороз зробив свою справу.
Зрізали під корінь
— Я особисто просила суддю прийняти Соломонове рішення, — каже одна з учасниць конфлікту, багатодітна мати Любов Мацькова. — У мене четверо дітей, знаю, як це непросто їх доглядати. Тому пропонувала судді розпорядитися так, щоб ці яблука зібрали і передали у дитячий будинок або в лікарню хворим. Це ж яка користь була б! Але суддя, як він казав, діяв по закону. Так і вийшло: яблука пропали, зате все по закону. Який же це закон, якщо від нього нема нікому користі, тільки збитки?
Тепер ситуацією навколо саду уже займаються правоохоронці. З іншої причини — шукають, хто підняв руку на молоді дерева. Однієї ночі хтось зрізав усі майже дев’ятсот яблунь. Дерева — сортові, насадження молоді, тільки недавно почали плодоносити...
Гостей відігнали... відеокамерою
Любові Мацьковій із села Федорівка, що в Шаргородському районі, частину земельного паю виділили у колишньому радгоспному саду. Площа розміром у 1,0345 гектара знаходиться саме на тому самому місці, де зрізали дерева.
У Федорівці віддавна займаються садівництвом. Коли розпайовували землю, ріллі на всіх не вистачило, тому частину компенсували площею під садом. Поки пані Мацькова працювала у господарстві, проблем з приводу того, чия земля, а чиї дерева, не виникало. Жінка зіткнулася з ними, коли вирішила самостійно господарювати на своєму земельному наділі. Каже, неодноразово попереджувала керівників господарства, що має намір самостійно обробляти землю. Стверджує, що відмовлялася передавати в оренду свою ділянку, але на її слова ніхто не реагував. Яблука все одно збирали працівники господарства — СВАТ «Федорівське», нині у нього інша назва — приватне акціонерне товариство (ПрАТ) «Федорівське».
Так все тягнулося аж до осені. Коли на початку вересня робітники господарства, як і в попередні роки, прийшли збирати яблука, жінка із сімейством вийшла, як вона каже, боронити свій пай. «Нас виштурхували з саду доти, доки син не приніс відеокамеру і почав знімати все, що відбувалося в саду, — каже Любов Мацькова. — Тільки тоді ті, хто привів людей на роботу, пішли від нас. Лиш контейнери залишилися». Жінка ще не знала, що після конфлікту в саду її викличуть до суду.
Земля її, а решта — наше!
Голова наглядової ради ПрАТ «Федорівське» Олександр Кічмаренко у розмові з кореспондентом «Голосу України» просив взяти до уваги дві, як він зазначив, дуже важливі обставини. По-перше, ще й року не минуло відтоді, як він є головою правління товариства. «Що було до того, не знаємо, бо тоді тут господарювали інші люди, — каже співрозмовник. — Ми стали власниками у квітні».
Друга обставина, за словами співрозмовника, ще більш суттєва. «Жінці, про яку йде мова, наділили земельний пай, тобто їй належить тільки земельна ділянка, а дерева — це власність господарства, — наголошує пан Кічмаренко. — Вони є основними засобами виробництва. Включені у всі бухгалтерські документи. Кожне дерево має свій номер. Зазначена його вартість, дата придбання і посадки. Тому ми діяли справедливо, бо збирали врожай яблук з дерев, які належать господарству».
Співрозмовник каже, що неодноразово спілкувалися з пані Мацьковою. Пропонував їй різні варіанти вирішення ситуації. Наприклад, сплатити вартість дерев. «Так, це не дешево, — продовжує Олександр Кічмаренко. — Але тоді сад став би її власністю. Жінка на це не погодилася. Зате пристала на пропозицію передати ділянку в оренду господарству».
За словами голови правління товариства, згодом передумала це робити. «Знаєте, коли передумала? — запитує голова товариства. — Коли яблука з’явилися на деревах».
Представники господарства після конфлікту в саду звернулися з позовом до Шаргородського районного суду з проханням підтвердити їхнє право власності на основні засоби виробництва — 897 дерев, що ростуть на земельній ділянці Любові Мацькової. Суд, як уже згадувалося, наклав арешт. Точніше кажучи, заборонив кожній з конфліктуючих сторін збирати урожай і взявся вивчати справу.
Три судові засідання відбулося за позовом товариства. Закінчилися вони тим, що рішенням від першого грудня знято арешт з садової ділянки. Ще раніше позовну заяву забрало підприємство. «Чого вже було ходити по судах, коли урожай все одно пропав, — каже з цього приводу Олександр Кічмаренко. — Тим більше, що протягом трьох засідань суддя так і не знайшов виходу із ситуації. Хоча, як на мене, вона зрозуміла: дерева — наші, а земля — її, цієї жінки. Виходячи з цього, треба було приймати відповідне рішення».
6 грудня на ділянці Любові Мацькової сталася біда: вночі хтось зрізав усі дерева. Зогнилі яблука лежали під снігом, а на снігу — понівечені дерева. «Дуже боляче на все це було дивитися, слів не підібрати, що коїлося в душі, — каже жінка. — Але що вже вдієш, жити якось треба. Ми вирішили сім’єю, що розіб’ємо навесні новий сад. Всі разом будемо господарювати. Бо всі четверо моїх дітей після навчання знову повернулися в село. Дякувати, маю вже семеро онуків. Підростуть — вони доглядатимуть сад....»
Коментар
Причина конфлікту — недосконале законодавство
Валерій Роздоба, начальник відділу земельних ресурсів Шаргородського району:
— Учасники конфлікту стали заручниками недосконалого законодавства. Ситуація у Федорівці є яскравим прикладом того, як окремі положення закону «Про акціонерні товариства» суперечать Земельному кодексу. Під час розпаювання землі держава дозволила включити багаторічні насадження в акції господарств. Нинішні власники, придбавши акції СВАТ «Федорівське», стали одночасно власниками тих самих насаджень, що ростуть на земельній ділянці, яку наділили Любові Мацьковій. Разом з тим Земельний кодекс передбачає передачу землі пайовику разом з насадженнями. От і виходить, що одній й ті самі насадження дісталися одразу двом власникам. Тільки представники приватного АТ їх купили, а пані Мацькова отримала як пайову частку.
Який вихід із ситуації? До вирішення цього питання, крім фахівців нашого управління, долучилися голова райдержадміністрації, керівники право-
охоронних органів району. Запросили представників конфліктуючих сторін і домовилися, що господарство забере свої основні засоби із земельної ділянки Любові Мацькової. Але хтось випередив події і вирізав дерева. Хто саме це зробив, встановлює міліція.
Припускаю, що подібна ситуація може повторитися, до того ж не один раз. Ще п’ятеро працівників цього ж товариства також хочуть вийти з господарства і самостійно обробляти надані їм земельні частки. Такі ж садівничі господарства є в інших селах району... Цілком очевидно, що проблему треба вирішувати на рівні держави.
