Шаблістка Ольга Харлан третій рік поспіль стає найкращим спортовцем року за підсумками опитування миколаївських журналістів. До двадцяти років обдарована фехтувальниця зібрала надзвичайну як для свого віку колекцію нагород, здобутих не тільки на юніорських, а й на дорослих змаганнях. Харлан перемагала на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Європи, вигравала етапи Кубка світу. Минулого року Ольга порадувала шанувальників свого таланту двома срібними медалями чемпіонату світу в Парижі, «золотом» чемпіонату Європи й двома нагородами вищого гатунку на юніорській першості планети. З урахуванням серйозної конкуренції у світі шаблі така завидна медальна сталість молодої спортовки викликає велику повагу. У ці дні Оля перебуває на тренувальному зборі в Нетішині, але по телефону поговорити з нею пощастило.

— Ольго, колись ви зізналися, що мрієте перемогти Меріел Загуніс — найтитулованішу шаблістку планети. Ваша мрія збулася, але у фіналі чемпіонату світу американка все-таки виявилася сильнішою...

— Минулого сезону я двічі перемагала американку — ще до чемпіонату світу. А от у Парижі не склалося. Та особливого приводу засмучуватися в цьому програші не бачу. У новому році поквитаємося!

— А що трапилося у фіналі командного турніру, де збірна України болісно програла росіянкам?

— Після минулих перемог на Олімпіаді й чемпіонатах світу від мене й подруг по команді чекають тільки «золота». Але й срібна медаль — чудовий результат. У наших суперниць з’явився новачок — Дина Галіакбарова. З нею ми раніше ніколи не фехтували. Саме вона й піднесла головний сюрприз. Очевидно, ми виявилися не зовсім готові до її манери фехтування.

— Вдалося побачити Париж?

— Погуляли трохи містом. Помилувалися Ейфелевою вежею, але от подивитися її всередині й побувати в Луврі не було часу.

— Організація чемпіонату світу була на високому рівні?

— Не дуже. Складалося враження, ніби чемпіонат був тільки для глядачів, а про спортсменів організатори подумати забули. У залі було холодно, фехтувальників не пускали в окремі зони, куди без проблем могли потрапити прості вболівальники.

— Повернімося з мандрів до рідних пенатів. Знаю, що ви будуєте власний будинок.

— Він майже готовий, але новосілля поки що відкладається. На будівельному майданчику я бувала рідко через щільний графік змагань і тренувань. Більше будинком опікуються батьки, які, до речі, самі розробили його проект.

— У вас недавно був ювілей. Двадцятий день народження відсвяткували з родиною?

— Поздоровлення від рідних приймала телефоном. Так виходить, що у свої дні народження я майже ніколи не буваю в Миколаєві. От і тоді опинилася на зборах в Алушті. Щоправда, пощастило, день народження припав на суботу, тож тренери відпустили нас відсвяткувати до нічного клубу.

— Який подарунок став найбільш пам’ятним?

— Найкращим подарунком було те, що я провела свій день народження з друзями!

— По збірній, напевно?

— Звичайно! З Хомровою, Пундик і Жовнір я спілкуюся не тільки на тренуваннях, а й у вільний час. Можемо поговорити на будь-яку тему, і взагалі ми справжні друзі.

— А в особистому житті торік у вас відбулися зміни?

— Уже майже рік я зустрічаюся з хлопцем. Він також шабліст, входить до збірної України.

— Новий рік зустрічали в домашньому колі?

— На жаль, ні. Новий рік зустрічала в Нетішині — на тренувальному зборі. Хотілося, звичайно, відсвяткувати з родиною, але й там у нас була гарна компанія.

— Скільки часу за рік перебуваєте далеко від домівки?

— Збори і змагання тривають місяців дев’ять. За батьками сумую страшенно...

— Що побажаєте собі й своїм уболівальникам у новому році?

— Собі — перемоги на чемпіонаті світу. Хочу, нарешті, виграти «золото» особистого турніру! А своїм уболівальникам — здоров’я й вдалого року!

Фото Володимира КОТЛЕНКА.

P. S. Ольга Харлан, як уже повідомлялося, увійшла до п’ятірки найкращих спортовців України за результатами опитування читачів «Голосу України».