«Голос України» друкує серію репортажів власного кореспондента в Німеччині
Хто думає, що Німеччина — країна «Мерседесів» і БМВ, які тут виробляють, помиляється. Вона — країна велосипедів! Середньостатистичний німець проїжджає на цьому транспортному засобі — «дротяному ослі» (Drahtesel), як жартівливо називають у Німеччині велосипед, до 300 км на рік! А берлінців (напевно, як і всіх німців) узагалі можна поділити на дві категорії: велосипедистів і невелосипедистів.
Ще одне німецьке диво
Буквально наступного дня після приїзду до Берліна запитала в сусідів, як дістатися одного з його районів? Це недалеко, пояснили мені, але трамваєм — довго, краще велосипедом. І швидко, і приємно.
Велосипедом, у Берліні, з його інтенсивним рухом!? «Ні!» — майже істерично заперечила я. Бо востаннє каталася на ньому школяркою. «А ти спробуй. Рухайся потихеньку по тротуару, хоча це й заборонено, якщо поруч — велосипедна доріжка. І машин не треба боятися, адже не тільки ти їх бачиш, а й їхні водії бачать тебе!» Вмовили. Дякувати Богу, пішоходи не знали, що я дуже поганий «наїзник», а то вони б шарахалися від мене, як від чуми. Я доїхала, звичайно, у пункт призначення, але спина від напруження змокла.
Але, зрештою, освоїлась і дуже швидко зрозуміла, яке це благо — велосипед. Навіть якщо громадський транспорт працює строго за графіком. З’ясовується, куди приємніше від нього взагалі не залежати. До того ж велосипед — гарний спорт, що знімає найсильніші стреси. Про економію на квитках і казати годі. А велосипедні доріжки — це німецьке диво, коли їдеш і їдеш, почуваючись у безпеці! Що здивувало: учасники руху — велосипедисти і водії авто — гранично чемні й уважні один до одного, ніхто ні на кого не наїжджає, за потреби без роздратування пропускають.
У велосипедистів — узагалі перевага навіть за правилами дорожнього руху, а на велодоріжці, то тим паче. Адже вони менш захищені, до того ж не вчилися на курсах водіїв, а частина з них, як, наприклад, я, взагалі їздять не дуже добре. І якщо я «спотикалася» на поворотах, панічно й заздалегідь підхоплювалася з велосипеда, щойно вмикався жовтий вогник світлофора, то водії авто дуже обережно пригальмовували, жестами показуючи: «Не бійся!» або «Проїжджай!». Навіть у разі дорожньої пригоди більшу відповідальність несуть водії авто.
Велосипед як спосіб життя
Велосипед у Німеччині — більше, ніж засіб пересування. Це — спосіб життя, особливий погляд на навколишній простір і філософія буття. Для чого створено всі умови. Наприклад, тільки в німецькій столиці обладнано і побудовано 80 км велошляхів на головних дорогах і 50 км — на тротуарах у провулках. На 80 млн. мешканців країни припадає майже 70 млн. велосипедів. Тому, коли стоїш на німецькій вулиці, то створюється враження, що саме вони — основний транспорт.
Якщо ж ви не виїхали з дому власним велосипедом, то його можна легко орендувати. Прокатний велосипед побачите пристебнутим замком до стовпа або паркану де завгодно. Щоб скористатися ним, треба зателефонувати на номер, який зазначено на табличках, і повідомити номер цього конкретного велосипеда. Радіосигнал диспетчера відімкне замок, і — котись, куди душа забажає. Вартість однієї хвилини — чотири центи, оплата з кредитної карти. Коли потреба в цьому «транспорті» зникне, його можна залишити там, де він перестане бути потрібний, у будь-якій точці міста. Треба тільки «пришвартувати» велосипед до чого-небудь і замкнути його...
Останнім часом німці особливо активно пересідають на велосипеди. І не тільки тому, що стали більше берегти довкілля або займатися спортом: високі ціни на бензин, затори, що відбирають багато часу, тріпання нервів під час пошуку паркування змушують міняти чотири колеса на два.
Їздити велосипедом у Німеччині дуже комфортно не тільки в місті. З будь-якого населеного пункту країни в будь-який інший ним можна доїхати призначеними для цього трасами. Якщо ж частину шляху ви вирішили подолати в регіональному потязі, електричці або метро, то проблем не виникне: для велосипедів у вагонах передбачено простір.
На вулицях німецьких міст, особливо в туристичних центрах, популярні велотаксі. Дуже зручно, адже можливостей для проїзду у них набагато більше, ніж в автобусів. Педалі крутять міцні хлопці, але не рідкість і дівчата. Зазвичай це студенти підробляють у вільний час, посадивши в кабінку позаду двох-трьох туристів — такі сучасні євровелорикші...
Може бути дуже-дуже дорого...
Але не треба забувати, що велосипед — це все-таки транспортний засіб, а той, хто ним кермує, має підкорятися правилам дорожнього руху. Вони однакові й для велосипедистів, і для автомобілістів. За провезення велосипеда в громадському транспорті треба платити: вартість поїздки для велосипеда дорівнює одному дитячому квитку — 1,40 євро. Якщо є студентський або звичайний місячний проїзний — додатково платити не потрібно. А от перетворивши велосипед на «зайця», власник ризикує втратити 40 євро.
Треба бути обережним з їздою на велосипеді в нетверезому стані. Це не так страшно, як бути п’яним за кермом авто, але може бути небезпечно й дуже-дуже дорого: штрафи від 500 до 5000 євро — залежно від кількості алкоголю в крові. За розмову по мобільному телефону велосипедист заплатить штраф 40 євро. За їзду на червоне світло — 60 євро, а якщо порушник — ще й водій, то запис зроблять до водійської картки. Якщо хтось вирішить проїхати на одному велосипеді вдвох, доведеться заплатити 10 євро штрафу — так само, як і за їзду на велосипеді, не тримаючись за кермо.
Читачі, напевно, помітили, що майже кожен мій репортаж рубрики «Життя по-європейськи» — цієї картинки зручного проживання у Німеччині — закінчується тим, що за все це потрібно платити. І не тільки грішми...
Берлін.
vpysanska@gmx.de.
Далі буде.
Якщо поблизу є підземка, то до неї доїжджають на велосипедах, залишаючи їх тут до вечора.
Типова картинка на берлінській вулиці.
Фото автора.
