На розгляді Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин перебуває проект закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та деяких інших законів щодо впорядкування виплат жертвам політичних репресій».

До законодавчої ініціативи авторський колектив у складі народних депутатів Мустафи Джемілєва, Олеся Донія, Марії Матіос та Богдана Бенюка спонукала застарілість норм чинного закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», який було ухвалено ще за часів УРСР — у квітні 1991 року. «Деякі норми цього закону не лише застаріли, не відповідають нинішнім суспільним відносинам, а й прямо суперечать законам та Конституції України», — йдеться в пояснювальній записці до проекту.

Найбільше зауважень, за словами депутатів, викликає ст. 5 закону, відповідно до якої реабілітованим особам виплачується грошова компенсація лише за 75 місяців (6 років 3 місяці) незаконного позбавлення волі. Це прямо суперечить положенням Основного Закону, в якому наголошується на повному, а не частковому відшкодуванні шкоди.

Крім того, ця стаття чинного закону з незрозумілих причин обмежує строк звернення за компенсацією трьома роками — «з моменту набрання чинності цим законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію».

Кабінет Міністрів України постановою від 18 квітня 1996 року №429 «Про порядок розрахунків із реабілітованими громадянами» обмежив грошову компенсацію за один місяць незаконного ув’язнення розміром 50 відсотків мінімальної заробітної плати (станом на 1 березня 1996 року мінімальна заробітна плата становила 15 гривень, відповідно грошова компенсація за один місяць незаконного ув’язнення — 7 гривень 50 копійок). Цей розмір компенсації виплачується й до нинішнього дня. Максимальний розмір виплати за 75 місяців незаконного ув’язнення становить нині 562,5 гривні (75х7,5=562,5).

Водночас відповідно до законів «Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, яких було примусово переселено та які реабілітовані, — на 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У липні 2008 року Кабінет Міністрів своєю постановою обмежив таку надбавку, встановивши сталу суму в розмірі 54,4 гривні для реабілітованих осіб та 43,52 гривні на місяць для «спецпоселенців». З огляду на це, реабілітовані особи зверталися до суду щодо недоплати до пенсій. Відповідно до ухвали суду органи Пенсійного фонду були зобов’язані виплачувати політв’язням підвищення в розмірі 474,5 гривні (50 відсотків мінімальної пенсії за віком), а «спецпоселенцям» — 237,25 гривні (25 відсотків мінімальної пенсії за віком). Однак ці судові рішення не виконуються, тож колишні політв’язні мають намір звертатися до Європейського суду з прав людини.

Власне, автори законо-проекту, врахувавши складну економічну ситуацію в державі, пропонують встановити підвищення до пенсій політв’язням у тих само розмірах, що й учасникам бойових дій, — 237,25 гривні на місяць (25 відсотків від прожиткового мінімуму для непрацездатних), а реабілітованим громадянам, яких було вивезено на так зване спецпоселення, — 142,35 гривні на місяць (15 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних), як учасникам війни.

По суті, запропонований законопроект призводить формально до зменшення розміру надбавок до пенсій реабілітованих осіб, політв’язням з 474,5 до 237,25 гривні, а «спецпоселенцям» із 237,25 до 142,35 гривні, але фактично сприятиме забезпеченню прав громадян, оскільки будуть усунені суперечності чинного законодавства, які були підставами для звернення до суду.

Головне науково-експертне управління розглянуло законопроект та рекомендує ухвалити його в першому читанні. Водночас експерти наголошують на внесенні низки запропонованих ними зауважень. Зокрема, пропонують термінологічно узгодити в проекті поняття «надбавка» та «підвищення до пенсій».

Підтримує пропозицію експертів щодо ухвалення проекту закону в першому читанні й профільний Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Зняття граничного грошового обмеження компенсаційних виплат реабілітованим, часових рамок звернень із заявами про призначення компенсації тощо сприятиме встановленню соціальної справедливості по відношенню до цієї категорії осіб, переконані в комітеті.

 

ДОВІДКОВО

У статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.