На Херсонщині цим традиційно українським медоносом вже скоро й пахнути перестане. Про гречку давно не говорять не тільки у коридорах облсільгосппроду, а й у фермерських господарствах. Відсутня «гречана» графа і у зведеннях облстату.

Ні, на ринках і продмагах гречана крупа є. Але не від виробників Херсонщини. І аж ніяк не тої якості, про яку прислів’я складено: гречана каша сама себе хвалить.
Ледь відбилися від чужоземного, часто вельми сумнівної якості, рису, як нове «нашестя» — гречка з... Китаю!
Гречка то китайська, а ціни ж — наші, звісно, спекулятивні. І це за того, що південна область, виявляється, сама себе може задовольнити круп’яною культурою. У цьому впевнений херсонський учений-аграрій Михайло Черниш.
— Питання вирощування гречки на Херсонщині порушувалося давно, — каже Михайло Олександрович. — Та вся біда в тому, що дуже важко переламати психологію товаровиробника. А переламається вона тоді, коли з’явиться як не державна, то хоча б регіональна програма освоєння післяжнивних посівів в умовах півдня України.
Про те, що ця справа перспективна, учений веде мову не один рік. У Михайла Черниша і кандидатська дисертація захищена: «Вирощування гречки та проса в післяжнивних посівах в зрошуваних умовах Півдня України».
На його думку, реально вирощувати гречку можна на площі не менше п’яти тисяч гектарів. Навіть якщо не займатися агротехнікою цієї культури, із кожного гектара можна в середньому брати по 10 центнерів зерна. А п’ять тисяч тонн гречки — це на виході 3600 тонн крупи.
Експерт вважає, аби розкрутити гречаний конвеєр, потрібне втручання держави. Вона має регулювати закупівельні ціни (хай і адміністративними методами), а також відновити закупівлі у свої засіки стратегічного й корисного для здоров’я продукту.
Досвід вирощування в області також наявний.
— У Голопристанському районі колишні колгоспи імені Леніна і «Росія» серйозно займалися саме гречкою, — пригадує співрозмовник. — Культивували її Новотроїцький і Каховський райони. Бо вигідно було. Досить два-три поливи і за два місяці збирай урожай.
При цьому Михайло Черниш зауважує:
— Гречка може працювати ще й як прекрасний медонос!
Про мед теж варто подумати. Не довелося б і його, разом з гречкою, завозити все із того ж таки Китаю!
 
Херсонська область.