В радості й печалі тисніть на педалі

Коротко про те, що законодавчо пропонується для реформування пенсійної системи. Передусім — поступове (щорічно на шість місяців) підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, починаючи з 1 лютого 2011-го. Для одержання соціальної допомоги пенсійний вік жінок пропонують підвищити з 58 до 63 років, мінімальний трудовий стаж для одержання пенсії за віком — з 5 до 15. Окрім того, на 5 років подовжать тривалість страхового стажу, який дає право на одержання і жінкам, і чоловікам мінімальної пенсії. Чи не комплімент найслабшій статі, яка приваблива й у 55!

Мінімальний розмір страхового внеску — два відсотки, але з подальшим щорічним збільшенням на один відсоток — до семи. Максимальний розмір пенсії для осіб, що втратили працездатність, не перевищуватиме 12 розмірів прожиткового мінімуму. Наступного року, нагадаю, заплановано підвищити прожитковий мінімум з 894 до 953 гривень. Для чоловіків-держслужбовців піднімуть пенсійний вік до 62 років, починаючи з 2013-го. Працюючих пенсіонерів практично позбавлять надбавок за наднормативний стаж, зате обіцяють поліпшити рівень пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери, вчителям і лікарям передбачають вихідні одноразові виплати. Досить мінімальних економічних знань, аби збагнути, що все вищеозначене нескоро покращить баланс Пенсійного фонду (як мінімум — через 5—6 років). Судячи з прийнятого держбюджету-2011, навантаження на Пенсійний фонд має зменшитися на 1,7 мільярда гривень — чому б ні?! Але соціальна сфера фінансуватиметься, як і цього року, по мінімуму. Бюджет-2011 через наявність прихованого дефіциту, нічим не обмежених прав уряду позичати гроші й дивовижну щедрість стосовно силових органів гарантує уряду можливість ручного управління, як за колгоспного ладу. Мінімізувати ручне управління адміністративна реформа здатна, але в якому напрямку вона рухатиметься, незрозуміло.

Не здійснивши пенсійних перетворень, уряд, швидше за все, провалить свій план зі створення накопичувальної пенсійної системи. Бо, судячи з коментарів, ще немає навіть уяви, з якого боку братися за формування страхових фондів, а судячи з традиції «проїдати» кредити від МВФ, позичених грошей на це не дадуть. Тим часом укупі з масовим скороченням управлінців під прапором адміністративної реформи пенсійні новації спричинять суттєве скорочення бюджетної сфери вже наступного року. При цьому базу нарахувань розмірів спеціальних пенсій «причісують» лише до 80 відсотків від розміру заробітної плати. І якщо на цій базі сидить високопоставлений чиновник, то йому нарахують 15—20 тисяч гривень пенсії. Передчуваючи протести, уряд уже доручив реорганізованому міністерству влаштувати свого роду експрес-обговорення пенсійних новацій. Від всенародного обговорення, під яке потрапив проект Податкового кодексу, відмовилися за браком часу — потрібен був законопроект, бо МВФ мав визначатися з кредитом для України. Тепер є кредит — і трохи більше місяця на обговорення (за винятком різдвяних та новорічних свят).

МВФ виділив 1,5 мільярда доларів кредиту — чимало урядовців зітхнули з полегшенням, адже кредитори в такий спосіб привітали їхню програму з мінімізації бюджетних витрат. Це сталося того ж дня, коли Прем’єр-міністр, підбиваючи підсумки 2010-го, вів про бюджетну й фінансову стабілізацію, а експерти стенали плечима. За недобору доходів і секвестрованих улітку видатків, за наявного дефіциту і накопиченого далеко за 100 мільярдів гривень державного боргу, якщо вести мову про бюджетну стабілізацію, то принаймні як про відносну. Про фінансову стабілізацію взагалі говорити не на часі. Банківській системі не дають виборсатися з кризи проблемні кредити. Дефіцит поточного рахунку в жовтні становив 1,8 мільярда доларів США (скоротили в листопаді вчетверо, лише дякуючи активізації експорту металів), відплив валюти через конвертацію у гривню — за 4,5 мільярда доларів США від початку року, на погашення боргів за кредитами й відсотками в 2011-му треба більш як 78 мільярдів гривень.

Серед тижня таки звільнили за поданням Президента країни главу правління Нацбанку Володимира Стельмаха. Що на його місце призначили людину, яка дотепер не мала ідентифікаційного коду, за теперішніх реалій — то пусте. Але одна з останніх постанов Володимира Семеновича стосувалася обов’язкового 50-відсоткового продажу валюти експортерами. Вже втратила чинність скасована постанова про обов’язковий продаж, і не вистачає тільки закону про нові правила торгівлі валютою. А це вірна прикмета, що з фінансовим становищем у країні далеко не все гаразд.

Левова частка кредиту МВФ піде, як завжди, на залатування дірок держбюджету, як то кажуть, на проїдання. Кепсько. Але буде ще гірше, якщо ці кошти розкрадуть через непрозорі тендерні процедури. Народний депутат Алла Александровська з Харкова визнала, що голосувала вперше за проект загальнодержавного кошторису з важким серцем. Зате, може статись, їй пощастить посидіти на одній з десяти лавок вартістю... 630 тисяч гривень у харківському метрополітені. Як повідомила агенція «Бізнес-Інфо», їх придбали за процедурою держзакупівель у одного учасника, а пригадалося це ще й тому, що останню редакцію закону про держзакупівлі уряд також підносить як ще один здобуток 2010-го.

2010-й добігає кінця, а що готує 2011-й? Я упевнений у тому, що рушієм економічного зростання, як і цього року, виявиться зовнішній попит на світових ринках на продукцію традиційного експорту. З цього, власне, розпочинався і нинішній рік. Наступного року капіталізація компаній зростатиме під впливом приватизаційних та інфляційних процесів. Промисловість зросте як мінімум на 10 відсотків, сільське господарство — і того вище, дякуючи припливу приватних інвестицій. Деякі підгалузі, як-то вагонобудування, на мій погляд, подвоять товарний випуск. Але відновлення докризового кредитування реального сектору економіки розпочнеться в кращому разі наприкінці року. За наявності дефіцитного бюджету і багатомільярдного боргового навантаження більш оптимістичний сценарій просто неможливий. Треба дякувати вже за те, що розвиток багатьох економічних процесів не зможуть загальмувати навіть незграбні реформи.