Радіоінженер із Вінниці Олександр Бруй розробив схему автомобіля на двох двигунах: один — на електриці, другий — на бензині
Понад двадцять тисяч кілометрів наїздив Олександр на власній «Таврії» з електричним двигуном. Скільки зекономив коштів, за бажання нескладно порахувати. Одна підзарядка батареї (її здійснює від звичайної розетки з напругою 220 вольт) коштує водієві менше двох гривень. Її вистачає для проїзду 80 кілометрів. Щоправда, таку відстань долає на трасі, де не треба гальмувати на світлофорах і перехрестях. У межах міста — трохи менше: 70 кілометрів у теплу пору, 50—60 — взимку.
На «Таврії» з бензиновим двигуном (1995 року випуску, а саме таке авто в Олександра) на сто кілометрів проїзду витрачається в середньому 7—8 літрів пального марки А-95. Один літр нині коштує майже вісім гривень. Візьміть до уваги витрати на придбання мастила, охолоджуючої рідини, регулювання клапанів, заміну головок блока — і це ще не всі затрати з обслуговування бензинового двигуна — сума коштів відповідно збільшиться.
Усе-таки молодий винахідник вирішив доукомплектувати свою автівку невеликим бензиновим двигуном. Щоб можна було добратися до... розетки, коли раптом у дорозі «сяде» батарея.
— Схема автогібрида вже готова, — каже Олександр. — Якщо ніщо не стане на заваді, планую протягом зими впоратися з роботою.
«Купимо тобі, Сашко, батарейку...»
П’ять тисяч доларів коштує нове «серце» електричної «Таврії» Олександра Бруя. Така вартість акумуляторної батареї. Вона малогабаритна, помістилася під капотом. Вага — 90 кілограмів. Розрахована на п’ять тисяч циклів зарядки-розрядки. Після кожної такої «електродозаправки», як уже згадувалося, авто долає відстань у 80 кілометрів. Фахівці називають такі батареї літійними (повна назва — літійзалізофосфатні). Вони принципово відрізняються від звичних для нас свинцево-кислотних акумуляторів.
— Спочатку саме такі я встановив на своїй «Таврії», прості свинцево-кислотні, що використовуються на потужних вантажних автомобілях, — каже Олександр. — Вони займали багато місця: дві батареї встановив під капотом, ще чотири — в багажнику. Та й служили недовго. Вийшли з ладу після першого обслуговування. Олександру допоміг підприємець з Києва. Вінничанин переобладнав йому раритетну «Волгу» (ГАЗ-21) 60-х років випуску. Так само замість бензинового двигуна встановив електричний. Власник «Волги» знав про проблему майстра. Коли Олександр закінчив роботу і разом зробили пробний проїзд на електромобілі, киянин потішив нашого земляка. «Давай, Сашко, купимо й тобі батарейку. Я жертвую кошти на різні благодійні цілі, допоможу й тобі...»
— Нині така батарея китайського виробництва коштує три тисячі доларів, — каже Олександр. — Тоді за неї віддали п’ять тисяч зелених.
Рушаю з четвертої передачі
Електромобіль має особливість ще й у керуванні. Навіть досвідчений водій не одразу міг би звикнути до того, що відсутня педаль муфти зчеплення.
— Я її прибрав, бо в електродвигуна немає холостого ходу, — пояснює співрозмовник.
— Навіщо тоді педаль на функцію, яка відсутня. Синхронізатори самі втягують вал двигуна за відповідної швидкості.
— Як переключаюся? — перепитує Олександр. — Відпускаю педаль газу, роблю невелику паузу і перемикаю передачу, як то кажуть, без проблем.
За словами співрозмовника, найчастіше користується четвертою передачею. З неї рушає, на ній їздить вулицями міста і за містом. На третю або другу переходить, коли їде під гору. Контролює витрати енергії, а також її запас з допомогою двох приладів — амперметра та вольтметра. Їх установив на панелі в салоні автомобіля.
— Бензиновий двигун потребує прогрівання, — продовжує співрозмовник. — Тут сів — і поїхав, не треба на таке витрачати час. Вантаж можна везти такої само ваги, як передбачено інструкцією для авто з бензиновим двигуном.
Переваги електромобіля в тому, що працює абсолютно безшумно. Через це, буває, пішоходи реагують неадекватно. Не розуміють, звідки взялася машина, коли не було жодного шуму. Тиха їзда найбільше вразила власника електромобіля під час першого пробного виїзду. «Ті враження, мабуть, залишаться на все життя», — каже він. Утім, головною перевагою винахідник вважає те, що електромобіль зовсім не забруднює навколишнє середовище. Саме в цьому, на його думку, найбільша перспектива таких транспортних засобів.
— Фахівці добре знають, що автомобілі вітчизняного виробництва, так само, як російські і навіть старі іномарки, не можуть пройти техогляд за євро-стандартами на викиди вуглецю, — зауважує Олександр. — Це проблема комплексна. Її розв’язання залежить не лише від поліпшення двигунів, має бути якісним пальне. Поки що машини димлять!.. Електродвигун анітрохи не забруднює повітря».
На заправках на водія дивляться квадратними очима
Якось Олександр повертався із села і не розрахував запас «пального». Ледве дотягнув до заправної станції в Агрономічному.
Попросив доступу до розетки. «Заправники, схоже, були дуже стомлені, бо ніяк не відреагували, тільки мовчки дивилися, коли я потягнув шнур під капот автомобіля», — розповідає хлопець. Буває, так само доводиться робити в місті. Тоді на власника «Таврії» дехто дивиться квадратними очима. Такі ситуації наштовхнули винахідника на створення автомобіля-гібрида. Саме так Олександр називає авто, яке матиме два двигуни.
— Я вже розробив схему такого автомобіля, — каже співрозмовник. — Якщо ніщо не стане на заваді, протягом зими доукомплектую свою «Таврію» ще й невеликим бензиновим двигуном. Він буде резервним, на той випадок, коли «сяде» батарея, а поруч не виявиться розетки.
Дообладнане авто матиме ще одну особливість. Крім двох двигунів, винахідник планує застосувати так званий принцип рекуперації. Він передбачає повернення в акумулятор енергії, що утворюється під час гальмування.
Вінницька область
