Ще на початку XX століття легендарний український помолог Левко Симиренко звертав увагу садівників на неоціненну користь вирощування горіхоплідних культур. Перебуваючи у Криму, вчений занотував у щоденнику спостережень цікаву деталь: горіхи-богатирі часто служать джерелом добробуту для цілої татарської родини. Горіхові дерева передають у спадок як найдорожчий скарб. До того ж навіть не цілий сад, а пів-, третину врожаю з одного чи двох дерев заповідають кільком родичам. Цього достатньо, констатував Симиренко, аби сім’я безбідно жила від стабільних горіхових доходів.
«Комора» вітамінів та мінералів
— Давня татарська традиція — економічно продумана і мудра, — пояснює голова ради Української горіхової асоціації Володимир Пахно. — Будь-який господар у давнину й тепер, вирощуючи на своїй земельній ділянці волоські горіхи, завжди мав і матиме неабияку вигоду. Смачні й корисні плоди у всі часи були дороговартісними і вважалися «їжею богів», ласощами, ліками. Науковці описали колекції горіха волоського, які зустрічалися у різних кліматичних зонах України, у тому числі й у Криму. Деякі екземпляри сягали 200—300-річного віку і давали щороку по 400—500 кілограмів горіхів. І тепер це дерево за належного догляду дає високий прибуток і рентабельність у 150—200 відсотків. Кілограм ядер горіха коштує нині на європейському ринку не менше 8—10 євро.
Нині, веде далі Володимир Григорович, потреба у висококалорійних і цілющих плодах горіха надзвичайно висока. Однак обмеженість постачання цієї продукції пояснюється ще й тим, що для ведення галузі горіхівництва придатні тільки 7 відсотків (!) материкових площ земної кулі. Горіхове дерево гарно росте і плодоносить лише на гумусних землях з помірним кліматом. Україні страшенно поталанило: майже вся її територія — ідеальне середовище для вирощування горіхоплідних культур!
— Отже, на горіхах ми давно повинні озолотитися, — продовжуємо розмову з Володимиром Пахном. — Чому ж тоді Україна «гальмує», не використовує цю невичерпну «жилу»?
— Причин тут багато, — відповідає головний український горіховод. — Аби відправляти на внутрішній і зовнішній ринки сотні тисяч тонн такої затребуваної нині продукції, необхідно вести промислове вирощування горіхів. Тобто не розраховувати на приватного садівника, який має на присадибній ділянці кілька соток вирощених із сіянців горіхових дерев. Нам потрібно закладати 50—100-гектарні промислові насадження з використанням кращих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Як це роблять, наприклад, у Молдові. Там 3600 гектарів товарного саду дає щорічно прибуток понад 47 мільйонів євро. Ми також можемо отримувати добрі результати. Для цього потрібно насамперед налагодити виробництво високоякісного щепленого садивного матеріалу. Тільки щеплені саджанці сортового горіха забезпечать стабільний і високий урожай плодів.
— Слід зазначити, — продовжує Володимир Григорович, — що горіхи можна легко транспортувати і зберігати, не маючи навіть спеціально обладнаних приміщень. До того ж у горіхоплідних культурах ціниться не лише їх основна продукція, а й супутня: листя, гілки, коріння, кора, деревина. Весь цей обсяг — важлива сировина для легкої, харчової, хімічної, фармацевтичної та лісопереробної промисловості.
Держава відшкодовує частину затрат на сад
За два—три останні роки виробництвом щепленого садивного матеріалу горіхоплідних культур, створенням промислових горіхових садів зайнялося кілька потужних агропідприємств. Серед них відома в Україні та за її межами компанія-новатор ТОВ «АПК «Маїс». Перейнявши передовий досвід вирощування саджанців волоського горіха, фундука (ліщини) та горіха на деревину у вітчизняних, французьких та молдовських колег, черкащани заснували спільне підприємство з виробництва кращих сортів горіхоплідних культур.
— Ми створили сучасну майстерню зимового щеплення саджанців горіха, — розповідає директор департаменту садівництва ТОВ «АПК «Маїс» Олександр Самойленко. — Побудували також теплицю площею тисячу квадратних метрів для загартовування саджанців. Маємо десятигектарний маточно-живцевий сад з колекцією 13 сортів горіха, розсадник дорощування площею в 10 гектарів із системою зрошення.
Завдяки науковому підходу, ретельному ставленню працівників до нової справи та найсучаснішому обладнанню, технологічний центр ТОВ «АПК «Маїс» швидко знайшов свою нішу на ринку горіхоплідних культур, а також привернув увагу своїми успіхами фахівців-горіховодів. На базі компанії проведено всеукраїнський семінар з участю селекціонерів, міжнародних експертів, котрі високо оцінили сучасний стан і потенціал департаменту садівництва компанії. Зокрема, схвальну оцінку отримав технологічний центр, який спроможний продукувати на рік близько 200 тисяч щеплених саджанців волоського горіха. До того ж з використанням тих сортів вітчизняної та зарубіжної селекції, які занесено до Державного реєстру. Серед них французькі Фержан, Фернет, Фернор, молдовські — Кодрене, Калашарський, Кишинівський та інші високоврожайні сорти.
Ще один «плюс» технологічного центру — спроможність проектувати горіхові плантації й надавати консультативну допомогу їх власникам. Що важливо, наголосив Олександр Тарасович, горіхові насадження можуть бути не лише у формі саду. Пам’ятаючи про проблеми екології, популяризатори горіхоплідних культур пропонують озеленяти цими деревами садиби (бо кращого захисника від шкідливих організмів не знайти), формувати горіхові алеї у парках, використовувати з протиерозійною метою на схилах пагорбів, у лісосмугах, уздовж доріг, лісовому господарстві, рекультивації.
— Нині багато керівників сільгосптовариств, фермерів, власників присадибних ділянок хотіли б займатися вирощуванням горіхів, — завершує свою розповідь Олександр Самойленко. — Господарі починають розуміти, що це дуже вигідна справа. Вартість продукції з одного гектара горіхового саду, експортованої за нинішніми цінами, становить близько 1—3 тисяч євро. Та й не тільки у грошах справа. Горіхівництво — це філософія, за якою людина живе у гармонії з природою. На жаль, не в кожного господарства є кошти, щоб створити горіхові насадження. Держава зобов’язалася відшкодовувати частину затрат у разі закладення садів і слова свого дотримує. Однак це лише перші кроки. Ми сподіваємося на відчутніше державне стимулювання розвитку однієї з найперспективніших галузей агропромислового комплексу — горіхівництва.
Черкаська область.
Коментар народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин, почесного президента Української горіхової асоціації Сергія ТЕРЕЩУКА:
— Горіховий бізнес України — один з найрентабельніших сегментів АПК, який динамічно і стабільно розвивається. У майбутньому галузь горіхівництва може стати одним із важливих чинників забезпечення продовольчої безпеки країни та її інтеграції у світову економіку. Не випадково видатний учений Микола Вавилов надавав горіхоплідним культурам надзвичайно великої ваги, а Іван Мічурін назвав горіхи «хлібом майбутнього».
Наш комітет на законодавчому рівні активно підтримує Українську горіхову асоціацію, котра наполегливо працює над створенням національної програми розвитку горіхового бізнесу. Завдання цієї програми науково обґрунтовані й масштабні. Вони охоплюють економіку та планування виробництва, впровадження передових досягнень світової селекції, створення організаційних структур виробництва, розвиток інфраструктури ринку горіхоплідної продукції, підготовку висококваліфікованих кадрів.
Протягом наступних 15 років українські підприємства за відчутної підтримки держави мають закласти близько 20 тисяч гектарів промислових садів. Це дасть змогу Україні щороку одержувати додатково близько 70 тисяч тонн високоякісних плодів, 5 мільярдів гривень прибутку. Національна програма допоможе підняти на вищий щабель соціальну політику, підвищити зайнятість населення. Адже кожна сільська родина, маючи земельний пай чи ділянку для ведення підсобного господарства, може закласти свій власний горіховий сад і мати з нього добрі прибутки. Крім усього, виконання програми наблизить обсяги виробництва горіхів до стандартів їх споживання. Нині оптимальний фізіологічний стандарт на одну особу становить 3,6 кілограма плодів на рік. Фактично споживають їх лише 1,8 кілограма. Та й то в економічно розвинених країнах.
Тому найголовнішою метою національної програми буде повне забезпечення продуктами горіхівництва внутрішнього ринку і перетворення України на провідного постачальника цінної горіхової продукції на світовий і, особливо, на європейський продовольчий ринок. Тільки країни Євросоюзу відчувають дефіцит пропозицій горіхових плодів понад 100 тисяч тонн щороку! Останнім часом ця цифра навіть збільшилася. Адже Франція, котра ще недавно була лідером у виробництві горіхоплідних, кілька років поспіль потерпає через несприятливі для горіха погодні умови. Україна має всі можливості, аби підставити своє плече і збалансувати попит і пропозиції на європейському ринку. Впевнений, ми це зможемо здійснити.
