Нещодавно в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося засідання «круглого столу», на якому обговорювалися основні параметри, резерви та пріоритети державного бюджету України на 2011 рік.

Із вступним словом виступив директор інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко. Він, зокрема, відзначив, що в основу  базових показників покладено норми Бюджетного кодексу в новій редакції та Податкового кодексу України. Для того, щоб бюджет-2011 сприяв успішному виконанню Програми економічних реформ Президента України і забезпечував належні матеріальні передумови для «економіки розвитку», необхідно активізувати реальний пошук усіх можливих фінансових джерел, зокрема, запустити в дію законодавчі механізми залучення додаткових фінансових ресурсів.

З доповіддю «Бюджет-2011: резерви бюджетобудування та інструменти їх мобілізації» виступив доктор економічних наук, профессор Трохим Ковальчук. Він, зокрема, переконливо аргументував, що перехід до економіки розвитку потребує використання кредитного механізму грошової емісії, однак дотепер основна частина грошової емісії НБУ спрямовується на купівлю ним іноземної валюти. Опора на зовнішні валютні надходження як основу для емісії національної грошової одиниці є згубною для економіки будь-якої держави. Якщо обсяг національних грошей у країні спирається на пропорційну кількість валюти іноземної, остання стає легкодоступною і дешевою, а власне виробництво — неконкурентоспроможним.

Не можна й надалі гострі державні проблеми намагатися вирішувати лише зовнішніми запозиченнями. Така політика прирікає українську державу на перманентне нарощення зовнішньої заборгованості. Треба повернутися до практики виваженого фінансування бюджетного дефіциту не зарубіжними позиками, а власною (гривневою) емісією. Історичний досвід переконливо свідчить, що практично в усіх випадках прискореного економічного зростання в тій чи іншій країні бюджет перебував у стані дефіцитності, й навпаки — прагнення подолати дефіцитність нерідко припиняло висхідну тенденцію економіки.

Народний депутат України (ІІ—ІV скликань), головний науковий співробітник інституту, доктор економічних наук, професор Володимир Черняк наголосив, що на часі — розпочати підтримку конкретних програм, а не фінансувати промисловість чи агарний сектор взагалі. Треба не просто вливати гроші в економіку, а пропустити їх через бюджетний обіг — саме в цьому закладено очікування стимулюючого ефекту. Є підрахунки, за якими кожна виплачена з бюджету гривня мультиплікативно дає приріст ВВП на 5—6 гривень.

Значні кошти держава виділяє для підтримки аграрного сектору. Сільське господарство — найбільш перспективна галузь національної економіки. Однак при цьому в бюджеті-2011 відсутні конкретні пропозиції стосовно розбудови інфраструктури для приймання і зберігання вирощеного в дрібнотоварному сільськогосподарському секторі врожаю та виробленої тваринницької продукції. Зокрема, варто було б створити в сільській місцевості мережу технічних центрів, які могли б надавати дрібним виробникам послуги з обробки землі, збирання, первинної обробки і транспортування врожаю та тваринницької продукції, залишаючи власність на неї у виробника.

Кандидат юридичних наук Ольга Макаренко охарактеризувала основні параметри соціального захисту населення держбюджету на 2011 рік. Зокрема, урядом на кінець 2011 року планується збільшення прожиткового мінімуму й мінімальної заробітної плати порівняно з груднем 2010 року на 8,9%, що, таким чином, покриє прогнозований рівень інфляції.

Заступник директора Інституту законодавства, доктор економічних наук, професор Василь Шевчук у своєму виступі висвітлив проблеми бюджетної підтримки відтворення і розвитку природно-ресурсного потенціалу держави. Видатки на фінансування відповідних сфер даного комплексу (лісової, земельної, водогосподарської) залишаються практично на рівні минулого року, а геологічної — зменшуються вдвічі. Відповідно до законів розвитку економіки, де сировинний сектор становить переважну частку, в тому числі й експорту, а також є базовим для промисловості та енергетики, обсяги фінансування державної геологічної служби повинні бути не меншими від цільової плати за користування надрами, тобто 1 289,4 млн. грн.

У видатках державного бюджету збільшуються обсяги коштів на здійснення природоохоронних заходів, що, безумовно, є позитивним явищем. Більш як 570 млн. грн. екологічного податку залишиться у підприємств-забруднювачів, а тому необхідно розробити й запровадити механізм контролю за цільовим спрямуванням цих коштів на проведення заходів з екологічної модернізації виробництва. На думку доповідача, ці кошти можуть бути найбільш ефективно залучені до проектів спільного впровадження відповідно до Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Доктор економічних наук професор Олександр Кириченко звернув увагу, що фактично осторонь від джерел наповнення бюджету залишається банківська система України. Причина цього — грошово-кредитна політика НБУ. Центральний банк держави практично не застосовує кредитну емісійну модель. Фактично єдиним джерелом ресурсів для банків є депозити населення, які можна залучати лише в конкуренції банків один з одним під високі відсотки, тому надавати виробничникам дешеві кредити банки не можуть. Така монетарна політика суперечить світовій практиці, а тому потребує модернізації з метою забезпечення банківської підтримки «економіки розвитку».

Концептуальні рекомендації та прикладні пропозиції, вироблені учасниками «круглого столу», спрямовані на покращення основного фінансового документа держави на 2011-й та наступні роки.

Інститут законодавства Верховної Ради України.