Коли держава довіряє народу обирати собі владу, то остання має отримати достатні важелі впливу на ситуацію
У не дуже великій приймальні бердянського міського голови нас зібралося, мабуть, з десяток осіб, і всі з якихось своїх питань. «Заходьте разом — так скоріше буде», — з’явився на порозі господар кабінету. І поки більшість присутніх ще тільки розсідалася за столом для нарад, одне питання з якимось дуже наполегливим дідусем міський голова вже встиг вирішити. Потім дійшла черга до розмови з автоперевізниками, висновки з якої від міського голови пролунали так: «Все, чого вимагають закон і розпорядження Мінтрансу, має бути виконано і буде виконано у повному обсязі. У всьому іншому добросовісні перевізники будуть мати повну підтримку міської влади і можливості працювати без хабарів і «відкатів». Ну а вже потім розпочалася наша з Олексієм Бакаєм бесіда.— Сьогодні міський голова — це фактично директор багатогалузевого підприємства з надскладною інфраструктурою. Але він не лише господарник, а й політик, який має сподобатися виборцю...
— Нічого-нічого, тут справді має існувати певний баланс. Бо інакше теж нічого доброго не вийде. Скажу про себе: я не став ховати шила в мішку і відразу сказав бердянцям, що коли вони мене оберуть, то, по-перше, спасибі, а по-друге, буду робити те, те і те. Коли ж не оберуть, то двічі їм спасибі. Бо просто обіцяти я не звик, а виконати взяті перед містом зобов’язання буде дуже і дуже непросто. Але ми труднощів не боїмося (сміється. — Авт.), тому що колись і в Бердянську, а потім цілих 12 років у Києві, у системі «Нафтогазу», доводилося працювати багато і напружено — коли менше слів, а більше діла. Мабуть, це й схилило виборців, давно перенасичених різними обіцянками, до думки підтримати саме мене. І взагалі, я пишаюся здобутим досвідом, тим, що й у столиці знайшов себе і багато чого добився. Так, я небагата людина, але й небідна, і всім у цьому плані задоволений. Бо все, що моє, зароблено законно і дозволяє спокійно спати вночі...
Ми почали з прибирання: робочих місць і кабінетів, площі перед виконкомом, вулиць міста, комунальних підприємств. Бо як можна вимагати охайності та порядку від інших, коли сам нечепура? А далі вже системна робота з наведенням порядку у справах, у роботі міської влади, розробки стратегії розвитку міста. І це вже дає певні результати. Крім того, необхідно вжити рішучих заходів, щоб змінити на краще ситуацію з постачанням до міста дніпровської води. Місто-курорт не може ні розвиватися, ні навіть жити без води. Це аксіома! Місто-курорт не може жити із дуже дорогою і неякісною водою. Зрозуміло, що тут потрібна державна підтримка, і навіть не конкретно Бердянську. Водогін від Дніпра до нашого міста має 175 кілометрів. І всі ці кілометри вода йде транзитом, оминаючи Мелітополь, багато степових і приазовських селищ, які б теж залюбки користувалися дніпровською водою. Потужності водогону це дозволяють. Справа за відгалуженнями від основної нитки трубопроводу. До речі, а що ми з цього матимемо? Та те, що сьогоднішні надвисокі експлуатаційні витрати будуть розподілені не тільки на бердянців, але й на інших споживачів, і відповідно тариф буде десь у межах середньої вартості води по області. Крім того, більш енергійні процеси у трубі припинять цвітіння, замулення води та інші негаразди, через які зараз ми змушені часто зупиняти водогін на промивання. Тому жителі Бердянська не лише сподіваються, а й впевнені, що Президент України Віктор Федорович Янукович виконає свої передвиборчі обіцянки щодо стабільного постачання дешевої і якісної води до міста.
Далі серед пріоритетів — екологічні питання, без яких про курортний статус міста годі й говорити. По-перше, це вирішення проблеми полігона твердих побутових відходів. Звичайно, ми будемо намагатися зробити все від нас залежне, але вирішити все самотужки неможливо, тому й сподіваємося на підтримку бюджетів вищого рівня. По-друге, це буквально збереження Бердянської коси як півострова. Коли з природою не на «Ви», а на «ти», коли хто як хоче, так і робить, то ми відразу отримали серйозний натяк на перемив коси. І тут вже точно, щоб не втратити унікальну перлину Азову, потрібна серйозна державна програма і жорсткий контроль за спробами втручання людини у справи природи.
— Давайте поговоримо про плюси і мінуси існуючої системи місцевого самоврядування, про реальні можливості його ефективного впливу на стан справ, наприклад, у місті...
— Для Бердянська ця тема особливо актуальна, бо можна навіть говорити про втрату керованості міським господарством в останні два роки до виборів 2010-го.
Це я вам кажу як представник Партії регіонів, що здобула 50% місць у Бердянській міськраді, для якого, нібито, питання підтримки у раді не актуальне. Ні, воно актуальне. Як і для інших відносно невеликих міст (наприклад, до 200 тисяч населення), де і політична культура ще невисока, та й справжніх політиків нам ще ростити й ростити.
І друге: коли держава довіряє народу обирати органи місцевого самоврядування, а потім на обраних осіб покладає велику відповідальність, то їм мали б довірити й відповідні інструменти управління. Наприклад, коли відбуваються призначення керівників державних установ міського рівня чи директорів держпідприємств, то узгодження кандидатури з міським головою, на мій погляд, обов’язкове. Зрозуміло, щоб не допустити і зайвої тяганини, ці речі мають бути чітко прописані в законі. Як і питання координації зусиль міста і правоохоронців. Мова не йде про втручання в кадрові питання відомств з боку того ж міського голови і тим більше не про вказівки чіпати чи не чіпати якихось міських чиновників, котрі порушують закон. Але все, що стосується територіальної громади, то тут дії місцевого самоврядування і правоохоронних органів мають чітко регламентуватися і координуватися. Бо як же міський голова може впливати на ту ж криміногенну ситуацію, на незаконну торгівлю у невстановлених місцях, коли його зусилля зводяться нанівець, скажемо так, байдужістю органів, покликаних підтримувати в місті належний порядок? Та він перетворюється на такого собі завгоспа без важелів впливу і не більше. До речі, я тут не винаходжу велосипед, бо система, про яку я кажу, у середині 90-х діяла в межах так званих комітетів боротьби з оргзлочиністю, введених указом Президента України Л. Кучми. Все це тоді працювало, і дуже непогано. І коли міський голова звітував вже десь на обласному рівні, то хоч знав, за що його сварять і за що хвалять. На жаль, з тих пір збігло не тільки багато води, а й зникло багато непоганих правил і традицій. Тому сподіваюся на перспективи грамотних реформ самоврядування, на те, що законодавець якось збалансує коло обов’язків міської влади з правами, що дозволятимуть ці обов’язки виконувати.
Вів бесіду Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Бердянськ—Запоріжжя.
