Через новий Податковий кодекс, а також запровадження механізму продажу квот на експорт зерна українські аграрії втрачатимуть по 350 дол. на кожному гектарі землі. Так вважають в Українській зерновій асоціації (УЗА). Тому, щоб не допустити остаточного зубожіння селян, Асоціація ініціює екстрені заходи. Чи можливо уникнути негативного сценарію розвитку ситуації на зерновому ринку країни, «Голос України» з’ясовував у Володимира Клименка, президента Української зернової асоціації.
— Володимире Георгійовичу, ви неодноразово заявляли, що запровадження обмежень на експорт збіжжя лише погіршить ситуацію на зерновому ринку країни. Проте уряд подовжив дію квот до кінця березня 2011 року. Ваше ставлення?
— Дуже негативне. Ми цьогоріч вже пережили незаконні затримки суден із зерном в портах України, негласну заборону експорту борошна, запровадження квот і багато іншого. Усе це вкрай негативно впливає на функціонування ринку зерна і доходи виробників. Збитки від заборони експорту, за розрахунками аграріїв, уже сягнули 10 млрд. грн. До речі, постанова про збільшення квот та продовження терміну дії й досі блукає кабінетами чиновників. Можливо, її припасають як подарунок селянам на Новий рік? Щодо самих обмежень, то я вже відзначав, що Україна у 2010-му зібрала врожай, один з найбільших за роки незалежності, — понад 41 млн. тонн. Селяни виростили зернових на 8 млрд. дол., або 64 млрд. грн. Вони мають право отримати за свій труд гроші. Що ми хочемо? Щоб аграрій нормально сіяв, добрива вносив, трактори купував!? А знаєте, що мені сказав один з високих керівників аграрного сектору? «Вони хочуть тонну пшениці за 2 тис. грн. продавати. Та їм такий жирний шматок у рот не полізе. Ми їм цього зробити не дамо! Занадто жирно їм буде. У них собівартість 1000 грн., тому нехай по 1200 продають у Аграрний фонд. Їм це за щастя буде!».
Через ось таке ставлення аграрні господарства вже опинилися на межі виживання. Всі матеріально-технічні ресурси виробники купують за світовими цінами, а зерно повинні продавати за цінами, які з року в рік визначають у якихось кабінетах? Шалених втрат зазнали і експортери. Хто нарешті може нам пояснити: за якими принципами розподілялися квоти, якщо аграрне відомство відмовилося підтверджувати наявність сотень тисяч тонн зерна у п’яти всесвітньо відомих компаній. Внаслідок цього ці компанії не мали змоги подати документи в Мінекономіки і не отримали для експорту жодної тонни зерна. За збігом обставин саме ці п’ять компаній є найбільшими позичальниками ЄБРР. Представники громадських організацій не допустили б такого «розподілу» квот, якби входили до складу комісії аграрного відомства. Натомість без будь-яких пояснень нас відсторонили від цього процесу.
— Під обмеження потрапила і кукурудза, хоча її врожай є найвищим за останні 20 років.
— Цьогоріч ми зібрали рекордні 12 млн. тонн кукурудзи. Тому мені абсолютно не зрозуміло, навіщо було обмежувати продаж цієї культури. Кукурудза, збирання якої починається в останню чергу, виявилася в найважчому стані. Її нема де зберігати. Елеватори вже переповнені раніше зібраним зерном, тому не здатні впоратися з сушкою і належним зберіганням кукурудзи. Тепер через безглузді обмеження на продаж ми можемо втратити понад 1 млн. тонн цієї культури.
— Багато розмов про експорт 2 млн. тонн до Росії, чи реально це?
— Україна повинна експортувати зерно за найвищими цінами, які є на світовому ринку. Виробництво зерна — це бізнес, і якщо російські покупці запропонують конкурентну ціну, то не треба буде нікого вмовляти, зерно піде до Росії та інших країн. Але треба мати на увазі, що традиційно кукурудзу з України до Росії транспортували в залізничних вагонах. Для поставки 2 млн. тонн необхідно 30 тисяч зерновозів-вагонів. В Україні є менше 11 тисяч. Тому, якщо закупати великі обсяги зерна, Росії слід технологічно підготуватися для прийому зерна у російських портах із суден.
— Що очікує аграрні господарства у зв’язку зі змінами в оподаткуванні?
— Ми неодноразово інформували уряд, що податкові нововведення завдадуть непоправної шкоди селянам і спричинять остаточне руйнування зерновиробництва в Україні. Зокрема, скасування відшкодування ПДВ експортерам зерна призведе до втрат виробників по 400 грн. на тонні. Крім того, ще 250 грн. на кожній тонні зерна аграрії недорахуються через плановане введення механізму продажу квот на аукціонах. Інші додаткові платежі при здійсненні експорту становлять ще близько 120 грн. на кожній тонні зернових. Отож, за нашими підрахунками, підсумкові втрати аграріїв становитимуть близько 100 дол. на тонну або близько 350 дол. на гектар землі, що обробляється. Такий сценарій може остаточно призвести до знищення селянські господарства, загрози продовольчій безпеці країни і втраті зовнішніх ринків. При цьому слід відзначити, що в Європейському Союзі дотації на гектар землі становлять близько 500 євро. Тому в мене постає запитання: хто понесе відповідальність за розорення селян у зв’язку зі змінами в оподаткуванні?
— У чому, на вашу думку, промахи держави в організації ефективного функціонування ринку зерна?
— Передусім, це незрозуміла аграрна політика. Нам потрібно не обмежувати експорт, а навпаки, робити все, щоб нарощувати виробництво і експорт зерна. Україна найближчими роками має вийти на європейську врожайність та забезпечити врожай на рівні 80 млн. тонн. Усі державні рішення стосовно зерновиробництва повинні проходити простий тест — це рішення відповідає меті збільшення виробництва зерна чи ні. Якщо не відповідає — рішення погане. Погане для виробників зерна, переробників, експортерів, населення і держави в цілому. Україна зібрала 41 млн. тонн зерна. Внутрішнє споживання — 26 млн. тонн. Нехитрі арифметичні дії показують, що на експорт потрібно продати 15 млн. тонн зерна. Про які заборони може йти мова!
Я нещодавно в Римі брав участь у надзвичайних зборах FAO — це Всесвітня продовольча і сільськогосподарська організація ООН. Обговорити ситуацію із забезпечення світу зерном там зібралося близько 100 учасників з різних країн. У FAO хотіли зрозуміти, з чим вони зіткнулися: або це початок глобальної продовольчої кризи, або лише кілька країн вийшли з ринку через низький врожай та заборони експорту. Про це йшлося і в Лондоні на засіданні ЄБРР, присвяченому зерновій темі. Світ чекає від України подвоєння обсягів врожаю, а не скорочення експорту. Населення планети до 2050 року зросте до 9 мільярдів і щорік зростатиме потреба у продуктах харчування. Це шанс для того, щоб українці стали заможними. Ефективне сільське господарство принесе величезні економічні та політичні дивіденди нашій державі.
— Як ви ставитеся до створення нової державної структури, яка повинна стати великим експортером українського зерна?
— За останні 10 років приватні компанії-експортери забезпечили надійний збут українського зерна у 90 країн світу і зайняли третє місце у світі (після США та Євросоюзу), нагадавши всім, що Україна була і є світовою житницею. Приватний бізнес побудував зернові перевалки в портах, і ми сьогодні можемо експортувати 41 млн. тонн зерна та продуктів його переробки на рік. Створення державного експортера — це величезні кошти (мільярди), які потрібно взяти з державного бюджету. Вони там є? Ні. Це дозволить Україні посісти перше чи друге місце у світі з експорту зернових? Ні. Це дозволить підняти закупівельні ціни для виробників зерна? Ні.
Моя відповідь на ваше запитання — три ні. Держава не повинна займатися торгівлею зерном.
— Якими, на вашу думку, питаннями має опікуватись держава передусім?
— По-перше, держава має створити умови для кардинального збільшення інвестицій в аграрний сектор. Нам потрібно побудувати нові елеватори для зберігання 30 млн. тонн зерна, для цього треба вкласти 6 млрд. дол. Для забезпечення селян технікою потрібні ще десятки мільярдів доларів. Таким чином, оцінка ефективної роботи держави і держслужбовців вищого ешелону повинна бути тільки одна — скільки мільярдів доларів як інвестиції прийшло в агросектор. Нікого не повинно цікавити те, скільки державний агент продав зерна.
По-друге, держава повинна створити всі необхідні умови для впровадження ефективних механізмів страхування врожаю, кредитування виробників, створення ф’ючерсної біржі.
Для вирішення цих завдань потрібні державні службовці найвищого ґатунку — професіонали, які працюють на Україну.
— Яким ви бачите вихід з такої ситуації?
— Декілька речей треба зробити терміново:
з 1 січня 2011 року зняти всі обмеження на експорт пшениці та кукурудзи і повернутися до цього питання при фактичному експорті на рівні 80% від експортного потенціалу по культурах. Наприклад, маючи для експорту 6 млн. тонн пшениці, дати можливість без усіляких заборон експортувати 4,8 млн. тонн. Маючи можливість експортувати 6 млн. тонн кукурудзи — експортувати теж 4,8 млн. І тільки після цього розглядати питання щодо стримування експорту зерна;
внести до Нового року в Податковий кодекс кілька суттєвих поправок, які дозволять виробникам уникнути катастрофічних збитків;
відмовитися від просування закону, який дозволяє продавати квоти на зерно на аукціонах, маючи на увазі, що це відбуватиметься за рахунок виробника зерна.
Щоб уникнути розвитку негативного сценарію, Українська зернова асоціація закликає аграрні об’єднання і Кабінет Міністрів України провести екстрену нараду. Ми маємо відверто обговорити ситуацію на зерновому ринку, швидко виправити помилки.
Я переконаний — проблеми виробництва та експорту зерна, що нині існують, слід вирішувати цивілізовано, відкрито, із залученням громадських організацій. Ми повинні зробити все, щоб Україна вчергове мала змогу підтвердити високий статус світової житниці.
Біографічна довідка
Клименко Володимир Георгійович народився 29 червня 1954 року в м. Череповець Вологодської області (Росія).
Має дві вищі освіти. Закінчив Київський політехнічний інститут, кваліфікація — інженер-системотехнік, та Київську вищу банківську школу Міжнародного центру ринкових відносин та підприємництва, кваліфікація — економіст, менеджер банківської справи.
Трудову діяльність почав 1971 року, з 1981-го працював у системі Міністерства хлібопродуктів України, з 1985-го — на посаді заступника начальника Республіканського інформаційно-обчислювального центру Міністерства хлібопродуктів УРСР.
У 1998 році призначений на посаду генерального директора Української зернової асоціації (УЗА). З липня 2006 року, згідно з рішенням загальних зборів, обраний президентом УЗА.
Проходив стажування у Великобританії в 1998 році, Ізраїлі та Канаді — 2001-му, США — 1998, 2008, 2009 роках з питань функціонування елеваторної промисловості та торгівлі зерном, біржової торгівлі, бізнеспланування у сільському господарстві, розвитку альтернативних джерел енергії та розбудови професійних громадських організацій агропромислового комплексу. Аспірант кафедри складних систем університету ім. Т. Шевченка. Автор низки наукових праць з питань оптимізації перевезень зернових вантажів залізничним транспортом.
2003 рік — нагороджений Почесною грамотою та медаллю Кабінету Міністрів.
2003 рік — нагороджений золотим знаком Українського союзу промисловців і підприємців.
2004 рік — присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
2006 рік — нагороджений трудовою відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики.
2009 рік — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Почесний доктор економічних наук та академік Української технологічної академії.
З 2002 року працював радником віце-прем’єр-міністрів з питань АПК у п’яти урядах, а також радником секретаря РНБО на громадських засадах.
Клименко Володимир Георгійович — член президії громадської ради при Міністерстві аграрної політики, член координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів, Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. Радник віце-прем’єр-міністра з питань АПК. Експерт ЄБРР та ФАО.
Член Аграрної партії України.
