\Одне із найпопулярніших захоплень людей — подорожі. Більшість полюбляє поїздки у поєднанні із комфортом, а от журналіст Дмитро Комаров звик до різного: і до ночівель у племінних «вігвамах», і в гамаках під відкритим небом, і на плаву... Кожну країну він прагне вивчати не туристичними методами, а «дикими»: дізнаватися про місцевий побут, звичаї, про звичний спосіб життя зсередини. І розповість про це глядачам каналу «1+1» у своєму авторському проекті «Світ навиворіт».— Дивитися на все, що там відбувається, не очима туриста, а наче очима людини, що там живе, — пояснює він. — А це можливо тільки якщо ти поживеш «дикуном» два-три місяці.
Незважаючи на молодість, Дмитро Комаров — вже досвідчений мандрівник, за плечима якого близько 20 країн. І хоча починав він з колективних експедицій і сходжень на Кіліманджаро, Ельбрус і Монблан, але зараз віддає перевагу одиночним подорожам. Вливаючись потихеньку в життя чергового куточка світу, їздить із місцевими жителями на дахах поїздів, харчується кониками й зміями, піднімається в гори, ночує в джунглях і з племенами, переходить убрід болота.
Перші серії проекту — результат поїздки ведучого в королівство Камбоджа, Південно-Східна Азія: про те, як живуть люди, що ніколи не ставали на сушу й все життя провели в будинках на великому прісному озері півострова Індокитай. Про те, які божевільні переміщення з поля на поле відбуваються в процесі вирощування рису. Як люди полюють на отруйних павуків-птахоїдів, щоб їх з’їсти. І в той же час у цій країні живуть люди, що володіють цілими островами, власники заводів і компаній, причому з українськими прізвищами...
За словами Дмитра, коли він повертається до Києва з далеких подорожей, одразу розуміє, що повернувся додому. Каже: земляки дивляться на життя по-іншому. Відчувається якась агресія в людях. І немає посмішок.
— Мене це дивує щодня, коли я десь подорожую. Це інший бік планети й, у принципі, там живуть такі ж люди, як і ми, але живуть абсолютно за іншими законами, — ділиться своїми враженнями мандрівник. — В них немає навіть гардероба вдома, їм нема чого носити. Більшість родин живе на один долар у день і менше. І при цьому сміються й радіють життю. Є чому повчитися.
Фото з архіву проекту.
