Згідно із проектом Житлового кодексу мешканцям будинків, які підлягають комплексній реконструкції (читай «хрущовок»), надаються гарантії, що взамін пропонуватиметься аналогічне за площею житло в тому само районі. Проте віри в людей цим обіцянкам малувато. Тим часом преса не перестає рясніти новими і новими подробицями ймовірних неприємностей.
Поспішають повільно
А народні депутати готуються розглядати у другому читанні проект нового Житлового кодексу. У принципі, потреба оновити й вище перераховані документи, й низку інших, укупі із законом, який регламентує стосунки на житловому ринку, назріла давно. Приміром, що стосується Житлового кодексу, то нині в цій царині ми послуговуємося нормативним актом, який діє ще з 1983 року. Природно, що за цей час документ втратив свою актуальність. На цьому наголошував один з авторів законопроекту під час обговоренні його в першому читанні, народний депутат Валерій Баранов.
У своєму виступі він зазначив, що «в нас повністю застаріли всі взаємовідносини органів місцевого самоврядування, які мають ставити громадян на квартирний облік, немає механізму надання цих послуг, механізму будівництва житла і багато чого іншого». «Нині ми живемо в ринкових відносинах, однак наявний Житловий кодекс живе ще в часах, коли була абсолютно інша економічна ситуація». Очевидно, таке становище не особливо турбувало парламентаріїв, чи, можливо, економічні відносини наші не так уже й дисонують із застійним соціалізмом. Принаймні особливого завзяття під час розгляду цього питання досі якось не спостерігалося. Тобто про необхідність його ухвалення мовиться уже років шість. І деякі проекти законів навіть розглядалися в сесійній залі, та все марно.
Законопроект, про який, власне, йдеться, зареєстрували 17 квітня минулого року за авторством Володимира Рибака та Олександра Попова (того самого, який сьогодні фактично виконує роль столичного голови). Протягом двох тижнів до цього подали альтернативний урядовий (на той час Кабмін очолювала Юлія Тимошенко) законопроект. Отже, в першому читанні ухвалили проект Житлового кодексу, до ініціаторів якого, окрім двох названих вище, долучилися ще вісім депутатів. Наприкінці 2009-го за цей законопроект проголосували 368 парламентаріїв.
Благими намірами
Тоді під час обговорення зачіпали багато пекучих проблем, які мав би розв’язати цей довгоочікуваний документ. Приміром, обговорювали, чи не виникне внаслідок запровадження норми, яка передбачає відповідальність громадян за несплату за житло і тих, хто надає послуги, ситуація, коли неплатників зможуть вигнати на вулицю. Тодішній доповідач В. Баранов навів такий приклад: у 90-ті роки, коли розпався Радянський Союз, у Прибалтиці активно проводили реформу житлово-комунального господарства. За інформацією депутата, тоді виселено було лише двох осіб, та й то це були «безсовісні люди». Проте, хоча нині законодавством це й не передбачено, випадки, коли українці залишаються без даху над головою, мають місце. Тож, очевидно, є всі підстави для побоювань, що такі історії, коли окремі чиновники у своїх злочинних намірах озброяться ще й буквою закону, почастішають.
Не менше насторожує у проекті нового Житлового кодексу стаття, за якою передбачається виселення з житла чи вилучення земельної ділянки для так званих суспільних потреб. З юридичної точки зору, така позиція, мабуть, видається правомірною. Однак завжди існуватиме ймовірність того, що під суспільними потребами матимуться на увазі чиїсь особисті, а грошова компенсація чи надання відповідного житла замість відібраного матиме фінансові похибки не на користь тих, кого виселяють. До слова, згідно із статтею 167 проекту закону, «ринкова вартість житлових будинків, що підлягають знесенню, а також квартир (їх частин) у таких будинках визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства». Але де гарантії «незалежності» таких оцінювачів?
Та чи не найбільша дискусія під час обговорення законопроекту в першому читанні розгорнулася навколо тієї частини кодексу, яка стосується соціального житла. У чпершому варіанті документа воно взагалі не передбачено. У новому — пропонується надавати його на підставі соціального житлового обліку тим, хто не здатен оплатити власне помешкання. Кого можна внести у списки, хто має право на першочергове забезпечення соціальним житлом, а кому варто відмовити — все це прописано в кодексі, але недостатньо чітко. Саме з цього приводу якраз і виникла суперечка.
Експерти проти
Про все це йшлося на етапі обговорення документа в першому читанні. Цілий рік проект Житлового кодексу готували до другого. Однак і нині головне юридичне управління Верховної Ради висловило до документа низку зауважень. «Його прийняття в поданій до другого читання редакції, на нашу думку, призведе до численних правових колізій та неповноти правового регулювання житлових відносин, оскільки проект не містить достатніх і завершених правових механізмів реалізації задекларованих положень, як того вимагає принцип правової держави», — йдеться в них зокрема. А відтак узагальнюючий висновок такий: «Законопроект потребує суттєвого доопрацювання з урахуванням зауважень головного юридичного управління та відправлення на повторне друге читання». Із такою пропозицією погодилися і в Комітеті з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
