Зима без газу, але з теплом

На перший погляд, логічний хід: немає газу — треба робити ставку на електрику. Але й тут діяти треба продумано і з чіткими розрахунками, щоб знову не наламати дров.

— Не можна вважати виробництво і розподіл електроенергії відокремленими процесами. Це невід’ємні складові всього паливно-енергетичного комплексу економіки, яка тісно пов’язана з іншими, зокрема газовою і вугільною, — переконаний генеральний директор компанії Олександр Шпак. — Тому не можна розв’язати складний вузол проблем, потягнувши лише за один кінець нитки, від цього він затягнеться ще тугіше.

За давньою пропагандистською тезою багато хто продовжує стверджувати й нині, що кіловат-година — найдешевший і чи не найдоступніший вид енергії, котрий може замінити все. Насправді мало хто знає, що його вартість на енергоринку формується погодинно. Протягом доби вона коливається від 45,8 копійки до 1,66 гривні. Саме за погодинними цінами обласні компанії купують енергію на ринку і потім пропонують споживачеві вже за середніми тарифами. При цьому ціну диктує не так виробник і постачальник енергії, як сам споживач, створюючи попит. Бо насправді електрогенеруючі компанії виробляють свого товару не стільки, як могли б, а скільки бере останній.

Але навіть при цьому ціну формує не тільки попит, а й складна технологічна система покриття графіка навантаження та забезпечення балансу між потужностями генераторів, які одночасно працюють, на електростанціях об’єднаної енергосистеми країни. Адже в нічний час мінімального навантаження працює так звана базова складова енергетичного комплексу — атомні електростанції, котрі дають найдешевшу енергію. Однак протягом доби із зростанням попиту на енергію нарощують свої потужності ТЕС, а в пікові години до них підключаються ГЕС та ГАЕС. Останні працюють найбільш маневренно, готові з моменту запуску генераторів вже за лічені хвилини давати енергію в мережу. Однак і коштує вона чи не найдорожче. Важко уявити, але, скажімо, гідроакумулююча станція для того, щоб заповнити свої «склади» водою, використовує енергії більше, ніж потім виробляє. Усе це заради однієї мети — задовольнити попит споживача в моменти пікового навантаження.

— З цих прикладів видно, наскільки складним механізмом є об’єднана енергосистема країни, — наголошує Олександр Шпак. — Вона працює так налагоджено, що у вертикаль управління нею фактично ніхто на місцях не має права втручатися. Навіть невеликий збій у цій системі довелося б залагоджувати довго й болісно. А її розвал — справжня техногенна катастрофа.

Крім того, важливо розуміти, що на виробництво однієї кіловат-години витрачається майже кілограм вугілля. При цьому середній коефіцієнт корисної дії ТЕС не перевищує 35 відсотків. За нинішньої ситуації, коли видобуток вугілля в країні помітно впав, проблемно говорити про істотне заміщення газу вугіллям та електрикою. Але це зовсім не означає, що таке заміщення не має перспективи.

Що можна зробити? Насамперед змістити максимуми навантаження енергоспоживання із ранкових та вечірніх годин на нічні. Енергосистемі це додасть стабільності, а споживач отримає дешеві тарифи і комфортне тепло.

Ефект від такої стратегії вже помітили на Кам’янець-Подільському цементному заводі. Спочатку там перейшли з однотарифного лічильника на зонний, тобто такий, що обчислює витрати відповідно до часу доби. Однак швидко зрозуміли, що в години максимального навантаження, коли енергія найдорожча, багато переплачують. Тому пішли на те, щоб перемістити частину технологічного процесу на нічну зміну. Підрахували: економніше нести додаткові витрати, пов’язані з оплатою нічної праці, ніж переплачувати за енергоносії. Як наслідок тепер підприємство щомісяця економить понад півмільйона гривень.

Така практика може застосовуватися і на соціальних об’єктах, скажімо, при переведенні на нічне опалення шкіл, дитсадків, офісних приміщень, — переконують у ПАТ «Хмельницькобленерго». Зрозуміло, що таке переобладнання потребує додаткового фінансування. Однак такі витрати цілком доступні, а головне — виправдані.

Свого часу хмельницькі енергетики стали ініціаторами пілотного проекту з переведення на електроплити та електроопалення 920 домогосподарств садибної частини Нетішина. Проект виправдав себе, але коштував досить дорого — 27 мільйонів гривень. Тож потрібно бути реалістами: запропонувати таку програму для району, області, а тим паче — всієї країни, просто нереально за нинішніх умов. Це надто дорого. А головне — до такого кроку не готові лінії електропередач, адже необхідних так званих важких мереж просто немає. На їх будівництво потрібні роки і мільярдні кошти. Тому пропонувати таку тактику для того, щоб пережити цьогорічні морози, не варто.

На запитання, як обігріти всю країну і кожну оселю зокрема, щоб це було доступно і ефективно, досвідчений енергетик пропонує кілька варіантів. Насамперед — застосування комбінованих видів опалення:

— Опалювальний період триває в середньому 185 днів. Ми проаналізували: за цей період температура падає до позначки більше двадцяти градусів морозу лише протягом п’яти-семи днів. У цей час варто використовувати всі можливі енергоносії, навіть найдорожчі. Ще близько трьох тижнів температура тримається в межах від п’яти до двадцяти градусів морозу. Тоді можна використовувати комбіновані системи опалення. Скажімо, вдень — газове, вночі — дешеве електричне. А от період, коли температура коливається від плюс п’яти до мінус п’яти градусів, — найдовший, він становить майже 120 днів. Але він не найхолодніший, тому тут варто шукати найдешевше паливо. Наприклад, солому, дрова, щепу, пілети, торф.

У «Хмельницькобленерго» оперативно підрахували: за статистикою, останніми роками область збирає майже три мільйони тонн зернових. Аграрії уточнюють: цей урожай дає стільки ж тонн соломи. З них можна виготовити близько мільйона тонн пілет для спалювання у котлах. Два кілограми такого палива замінюють кубометр газу або десять кіловат-годин електроенергії. Спаливши солому за зиму, область зекономить майже півмільярда дефіцитного і дорогого газу. В масштабах країни цифри економії газу ще вагоміші.

І хоча загальні цифри поки що більше нагадують теорію, хмельницькі енергетики вже розпочали практичні кроки з впровадження її в життя. Так, взялися за те, щоб переобладнати котли, які обслуговують базу відпочинку підприємства, на опалення солом’яними пілетами та щепою. Пілети вже готові виготовляти кілька місцевих підприємств. А щепою енергетики запасуться й самі, бо цілорічно розчищають 35 тисяч кілометрів трас під лініями електропередач від гілля дерев та кущів. Раніше ці відходи були справжнім головним болем: куди подіти? Тепер — найдешевше паливо.

Цей комплекс заходів, який уже розпочали на підприємстві, дасть змогу відмовитися від газу, який споживали раніше. До того ж енергетики планують ще й заробляти, виготовляючи пілети зі щепи для інших споживачів. І в цьому немає нічого дивного, просто енергетика нині набуває інших рис.

Про це потрібно подумати і кожному з нас. А досвід заощадження просто мусить прийти у кожну квартиру. Бо поки що для більшості є дивним, приміром, той факт, що взимку фіни знижують температуру в помешканнях до вісімнадцяти градусів. Саме для того, щоб бути економними.

Одне слово, варіанти різні — від зачиненої кватирки до сонячних батарей на даху, від вчасно закрученого крана з гарячою водою до встановлення найефективніших сучасних теплових насосів та інверторних кондиціонерів. Зрозуміло, що цінова палітра цих заходів істотно коливається. Але кожен має зробити свій крок. Без цього зиму пережити буде важко.

Хмельницький.