Унікальну карту Тернопільщини створили голкою та нитками гуртківці Центру творчості дітей та юнацтва Тернополя. Після того, як у центрі виникла така ідея, купили карту області (масштаб 1 до 250000 см), перевели її контури на тканину, потім виділили райони. Далі розпочалась копітка робота над «наповненням» кожного району, адже юні вишивальниці під керівництвом Наталі Пархомчук (гурток «Дивосвіт») та народного майстра Анастасії Пархомчук (гурток «Чарівна голка) поставили собі за мету подати на карті фрагменти узорів, притаманних кожному з сімнадцяти районів.
«Фактично це колективна праця, — розповідає Наталя Пархомчук. — До неї долучилися педагоги центру, діти: привозили рушники, скатертини, сорочки з «бабусиних скринь», з яких ми відшивали узори».
У ході роботи було використано до двадцяти технік вишивання, різні види мережок. Деякі з них давно забуті. Сучасні вишивальниці знають здебільшого хрестик. Але мама і донька Пархомчуки взялися їх відроджувати. Скажімо, пані Анастасія з давньої скатертини відтворила так звану квадратикову мережку, подала її в кольорі і вона «заграла» по-сучасному.
— У дітей очі загоряються, коли приходять у наші з мамою гуртки, — каже Наталя. — Це неправда, що вони нині нічим, окрім комп’ютера, не переймаються. Треба вміти їх зацікавити.
Найскладніше було відновити відому на весь світ борщівську вишивку. «Колодку», якою понад століття тому тут вишивали сорочки, не можуть повторити навіть у самому районі, а гуртківці розкрили її таємниці. Для цього довелося «студіювати» спеціальну літературу, видану у Львові.
Від ідеї до втілення минув майже рік, зате вийшла карта (приблизний розмір 80 на 100 см) на славу. Принаймні її оригінальність навряд чи хтось оспорюватиме. Наразі вишивана мапа існує в єдиному екземплярі, але завдяки сучасним методикам можна розтиражувати її і зробити одним із символів краю. Чудовий витвір має йти «в люди».
