Учора наша країна відзначала День працівників дипломатичної служби. Дата його святкування була обрана в 2005 році не випадково: саме в цей день 1917 року урядом Української Народної Республіки було утворено Генеральний секретаріат міжнародних справ.
Дипломатія — це мистецтво! Уміння досягати накресленої мети в міжнародних відносинах мало своїх блискучих представників уже в давні часи, коли ведення переговорів зазвичай доручалося найпромовистішим ораторам. У Середньовіччі дипломатія перебувала в руках винятково вищого духівництва. Великі папи були й великими дипломатами свого часу.
Зовнішньополітична служба України, хоч і відносно молода, однак має свої традиції, що своїм корінням сягають у далеку давнину. Згадаємо, Київську Русь і правління Ярослава Мудрого, а ще просування української дипломатії було особливо помітним у Козацький період: 1594 року Запорізька Січ уперше за свою історію стає повноправним учасником міжнародної коаліції, уклавши договір зі «Священною лігою» про спільну боротьбу проти Османської імперії. Істотно розширилися міжнародні контакти козацтва із приходом гетьмана Богдана Хмельницького. Після нього великий внесок у розвиток української дипломатії зробили гетьмани Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик...
Після прийняття Акта про незалежність країни перед Міністерством закордонних справ постали серйозні завдання, пов’язані з визнанням України міжнародною співдружністю, встановленням дипломатичних відносин, створенням ефективної мережі власних дипломатичних і консульських представництв, перебудовою повноцінних двосторонніх відносин із закордонними країнами, набуттям членства й утвердженням у провідних міжнародних організаціях. Нині діяльність більшості українських дипломатів на міжнародній арені — це гідний приклад захисту, відстоювання й просування інтересів української держави.
