Протягом семи місяців у Вінниці з’ясовують, як і чому загинув 22-річний слідчий Староміського райвідділу міліції лейтенант Валентин Дзьонь. Батько потерпілого, полковник міліції у відставці, ліквідатор аварії на ЧАЕС Валентин Дзьонь просить через газету привернути до цієї справи увагу Генпрокуратури та міліцейського міністерства, бо вважає, що із розслідуванням невиправдано зволікають.
— Я писав у всі можливі інстанції, — продовжує полковник міліції. — У прокуратуру районну, обласну, Генеральну. Писав Президенту, в його секретаріат. Є мої письмові звернення у міліції, зокрема у відділі внутрішньої безпеки. Одні відписують, що це не їхня компетенція, інші — що йде розслідування. Час минає, а результату нема. Не знають, як приховати правду — саме так ми розцінюємо затягування розслідування.
Якщо це самогубство...
19 травня ц. р. слідчого Валентина Дзьоня знайшли застреленим у службовому кабінеті Староміського райвідділу міліції обласного центру. Експертизою встановлено, що куля влучила у самісіньке серце. Відомо й те, що табельну зброю 22-річний слідчий у той день не отримував. Пістолет, з якого стріляли, належав іншому міліціонеру цього райвідділу.
Уже наступного дня після трагедії міліцейське керівництво оприлюднило для ЗМІ свою версію: лейтенант Дзьонь покінчив життя самогубством.
Батько загиблого каже, що у їхній родині не вірили і не вірять у самогубство Валентина. Він був з династії міліціонерів. Рідний брат також служить у міліції, має звання капітана. Міліцейські погони носить дядько загиблого.
— Якщо це було самогубство, нехай підтвердять офіційно, — каже батько покійного. — Але ж не приймають рішення про самогубство. Бо для цього нема підстав.
— Я прибігла на те місце, де загинув син, тоді, коли ще кров гаряча була, — каже мати загиблого пані Людмила. — Перше, що побачила, — повний безлад: вазони перекинуті, шафа зсунута, все розкидане. Нам кажуть, що він замкнувся у своєму кабінеті зсередини, шафою загородив прохід, щоб ніхто не зайшов, коли стрілявся. Але це ж райвідділ! Всіх би на ноги підняли, якби таке зчинилося. Не сам він це зробив. Його застрелили!
— За десять років у міліції багато разів виїжджав на смерті, трупи, вбивства, — каже старший брат Валентина Сергій Дзьонь. — Знаю, що всі самогубства здійснюються через голову. Більшість самогубців вішаються. А якщо із застосуванням вогнепальної зброї, то стріляють тільки в голову. В серце ще жоден не цілився. Ті, хто служить довше від мене, кажуть, що теж з таким не стикалися.
Сергій Дзьонь працює заступником начальника карного розшуку Замостянського райвідділу міліції Вінниці. Каже, що брат став комусь на дорозі, не дав можливості провести якусь аферу, за це й поплатився.
Просив маму приготувати щось смачненьке на вечерю
— Хто задумав суїцид, більше нічого не планує, — каже дядько Валентина, колишній міліціонер. — А ця дитина просила по телефону маму приготувати щось смачне на вечерю, а батька — зустріти його з роботи на машині...
Батько під’їхав до райвідділу десь о сімнадцятій. Але син по телефону повідомив, що має ще справи, попросив заїхати за годину. А коли повернувся... «Син лежав у калюжі крові, — каже батько. — Пістолета біля нього не було. Швиденько прибрали».
Єдиний документ, який видали батькам, — висновок судмедексперта. В ньому зазначено, що смерть настала внаслідок проникаючого кульового поранення у серце. Куля була випущена впритул і влучила у лівий бік шлуночка. Батько просить обов’язково зазначити, що на тілі сина були сліди, не описані в отриманій ними довідці. Розбите перенісся, синці на шиї та зап’ястях, подряпини на лобі та руках. «Звідки вони взялися? Сина побили, перш ніж зробити постріл».
— Сліди боротьби були, без сумніву, — повторює Валентин Дзьонь. — Повірте, після багатьох років служби в міліції можу відрізнити так звані трупні плями від слідів насильства.
Сім місяців триває експертиза
Полковник міліції у відставці Валентин Дзьонь звертає увагу на те, що вже минули всі терміни, встановлені для проведення експертиз, а результатів дотепер нема. А через це стримується розслідування.
— Знаю, що навіть на дуже складну експертизу закон відводить часу не більше як півроку. А тут минуло вже сім місяців. Може, причина в експертові? Може, йому допомогти треба? Може, варто звернутися в інший дослідний центр? Нехай у Києві візьмуть це до уваги, — каже спересердя Валентин Дзьонь після того, як у прокуратурі знов почув про те, що там чекають результатів ще однієї експертизи.
Через два дні після загибелі слідчого прокурор Староміського району порушив кримінальну справу за фактом про службову недбалість, що призвело до смерті людини. «Смерть Дзьоня В. В. настала від вогнепального поранення в область серця із табельної зброї — пістолета Макарова, яка слідчому Дзьоню не видавалася, що свідчить про халатне ставлення до виконання своїх службових обов’язків працівників Староміського райвідділу... при видачі, зберіганні, носінні та використанні службової табельної зброї...»
Минуло ще десять днів після порушення кримінальної справи, і тоді слідчий прокуратури у прийнятій постанові визначив потерпілих у кримінальній справі. «Потерпілими назвали нас, батьків і рідних, — каже Валентин Дзьонь. — Але, зверніть увагу, при самогубстві потерпілих не встановлюють». Тим часом підозрюваних як не було, так і немає, уточнює полковник у відставці. Ці, як і наведені вище обставини, дають підстави колишньому міліціонеру припускати, що розслідування знаходиться на «нульовій стадії».
Випускник Одеського юридичного університету Валентин Дзьонь тільки цьогоріч закінчив факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання. Починаючи з лютого, стажувався у Староміському райвідділі міліції Вінниці, а з кінця квітня приступив до розслідування справ. Резонансних справ не мав. Тому в міліції не пов’язують його смерть із службовою діяльністю. В обласній прокуратурі ситуацію не коментують, бо розслідування ще не завершено. Восьмий місяць слідчі не можуть встановити, хто і чому у робочий час стріляв у приміщенні райвідділу міліції...
Вінницька область.
