Голова Служби безпеки Валерій Хорошковський припускає, що манія переслідування з боку правоохоронних органів масово охопила представників «четвертої влади». До того ж, чим міцнішає «демократія», тим ширші медійні маси вражає цей клятий вірус «шизи».
Спочатку комусь «привиділося», що його, наче віпа, супроводжує моторизований «гувернант» з номером прикриття, котрий, як установило журналістське розслідування, перебуває на автомобільному обліку в СБУ. Потім котрійсь «приснилося», що нею цікавляться люди в цивільному, але з руками «фірмово чистими». Принаймні консьєржка, до якої загадкові особи звернулися по розвіддані, не помітила «бруду» на посвідченнях з «логотипом» Служби. А далі — ще гірше: цілим групам «ввижається», що їхня активна професійна позиція так само активізує увагу структури на вулиці Володимирській. До того дійшло, що якісь «примарні» істоти вриваються у «хворобливу» свідомість чітким називанням своїх імен і «проханням» поділитися творчим процесом і планами. Про заламування журналістських рук та трощення камер і згадувати не будемо: тут «манія переслідування» з боку «начебто охорони» взагалі ілюструє підручник з психіатрії. Тим паче під авторством такого медичного «спеца», як пан Хорошковський...
Але й це не найгірше. Найжахливіше, що бацила «манечки» перескочила на самого голову СБУ. Він щиро вважає, що його світле ім’я... переслідують через дискредитацію в мас-медіа. «Є замовлення, — зізнався він в інтерв’ю газеті, не ураженій психозом завдяки провладному імунітетові. — Хтось у цьому зацікавлений безпосередньо, а хтось просто з почуття журналістської солідарності підтримує цю кампанію. Цих обвинувачів чомусь не хвилює, що СБУ стала краще працювати... Чому влаштовують цькування за гроші?»
Та побійтеся Бога — ще й як хвилює! Наприклад, автор цих рядків ні безпосередньо, ні з почуття журналістської солідарності, ні за гроші, ні за «спасибі» не зацікавлена у шельмуванні Валерія Івановича особисто і його відомства загалом. Мені просто кортить дізнатися, в чому полягає «поліпшення вже сьогодні» діяльності Служби безпеки. У встановленні нею причин різкої резолюції Європарламенту про втручання СБУ в політичне життя та згортання свободи слова, чим, до речі, похвалився п. Хорошковський? То ми й без оперативної розробки апріорі знали, що в Страсбурзі перед тим «пошурувала» клята опозиція. В посиленні антикорупційних звитяг? І тут ми нічим не здивовані: корупція як ознака тільки минулої влади — це навіть не смішно. А відоме «спонсорство» обідів самого В. Хорошковського — взагалі спричиняє збентеження. У затриманні науковців з «держтаємницями» Сталіна—Кагановича? Жорстка аналогія. Врешті-решт, у зміцненні безпеки держави? З присутністю ФСБ під боком і посиленням позицій чужоземних військових структур, але із стеженням за шпигунами? Це, даруйте, як у палаті для буйних за відсутності санітарів...
«У мене є глибоке переконання, що журналісти такі самі громадяни, як і всі інші, — стверджує Валерій Хорошковський в інтерв’ю. — А отже, зобов’язані відповідати, якщо у слідчого виникли до них запитання». Чиста правда. І якщо голова СБУ не такий простий громадянин, як усі інші, здається, він ще більше зобов’язаний відповісти, чому слід СБУ в політичному житті не «фатум», а конкретна реальність, чому високу державну посаду він поєднує із причетністю до сімейного телебізнесу, чому «Інтер» не розпоряджається «своїм правом вільно писати і говорити»: судячи з його аналітично-інформаційних програм, цю «свободу» видно «ненацькованим» оком. Є багато «чому». Але, як правильно зауважив Валерій Іванович, він піде з СБУ за рішенням Президента, а не інтернет-спільноти. А «маніакальна» спільнота, як випливає, просто виконує замовлення на його політичне знищення. То кого відвідала «манечка»? Коло замкнулося...
