Екс-прем’єру, лідеру партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко пред’явлене обвинувачення у перевищенні службових повноважень: нецільовому використанні коштів, одержаних від продажу квот на викиди парникових газів. А також з неї узято підписку про невиїзд. Сама вона переконує суспільство, що справа проти неї є «політичним замовленням влади».
Юлія Тимошенко впродовж останнього часу дуже по-різному пояснювала відсутність на спецрахунку японських коштів: «Екологічні гроші спрямовані на виплату пенсій». Утім, невдовзі вже заявляла, що вони знаходяться на рахунках державної скарбниці. І вже нині, що — на... рахунках Міністерства охорони довкілля. А також, що пенсії були виплачені не з японських коштів, а з бюджету. Тим часом слідство встановило, що колишні чиновники Кабміну, Мінфіну та казначейства саме за вказівкою екс-прем’єра незаконно змінили цільове призначення коштів спецфонду. Розтрату підтвердили американські аудитори.
Здавалося б, що за проблема нині? Гроші, призначені на екологію, на рахунку є (у червні вже уряд Азарова закрив діру, вочевидь узявши їх із запозичень — буде нам що повертати! — Авт.) Тож екс-прем’єр не винна, за її словами, гроші «не пішли в нікуди?» Але гроші грошам — різниця: «кіотські» були живими й чистими, а ті, що повернули, — бюджетні, зібрані з усіх нас.
Дивно, чому щодо цього мовчать фахівці, які дуже просто можуть «розкусити» не лише еквілібристику екс-прем’єра, а й пояснити пересічним громадянам. Візьмімо найпершу заяву Тимошенко, що екологічні гроші було спрямовано на виплату пенсій. Утім, про неможливість такої операції вона сама заявила днями, пояснивши, що «320 мільйонів євро перебувають на спеціальних рахунках Міністерства охорони довкілля, і що у будь-який момент, коли новий уряд пройде всі без винятку процедури, які дадуть можливість ці гроші витратити на екологічні програми, вони можуть бути витрачені» (підкреслення моє. — Авт.). Тож зрозуміло, що, не пройшовши цих процедур, і Кабмін Тимошенко не мав права їх використати.
Але якщо повірити в першу версію Тимошенко, що екологічні гроші спрямовано на виплату пенсій, то чи була така вже безневинна операція перетворення їх на пенсійні? Спробуємо розібратися, взявши за приклад просту ситуацію: уряд має придбати «тумбочку» вартістю 10 грн., яких не має. Тож позичив їх у японського сусіди, але використав не за призначенням. А повертати борг зобов’язаний. Оскільки уряд сам грошей не заробляє, а розпоряджається лише бюджетними, то він узяв їх у іншого «сусіди» — у народу, тобто в нас. Після чого вартість «тумбочки» становить уже не 10, а 20 грн. Адже якщо екологічні гроші неможливо було не повернути на спецрахунок, то народу ніхто нічого не повернув. Тож уряд начебто платив пенсії з екологічних грошей, а насправді їх зібрали з усіх працюючих, а також з самих пенсіонерів. У тому числі, щоб повернути за «тумбочку» японцям, але удвічі більше.
З другого боку, з’ясувати, де чисті японські гроші, а де українські — бюджетні, тепер неможливо, оскільки невідомо, куди їх спрямували чи поділи. Незалежні аудитори назвали це шахрайством, а по-українськи це — звичайна, на жаль, схема заникування коштів...
Тим часом Юлія Тимошенко — знову у своїй стихії: з усіх сил кличе на барикади прихильників, запевняючи, що її не залякати... політичними репресіями, що в’язниці не боїться і т. п. Зрозуміло чому: рейтинг і її самої, і «Батьківщини» знижується, фіаско на локальних виборах завершилося непереконливою участю у протестах підприємців. Але частка правди у її словах є: неспроможність Тимошенко очолити масовий протест змусила владу «кувати» кримінальні справи. Тому нині навколо неї точаться «жагучі» дискусії: «Посадять чи ні?»
Звісно, що ні: можновладці й самі не раз переконувалися, що українці люблять скривджених героїв. Хіба що влада висуне вагомі докази, переконавши суспільство у скоєнні злочину. Проте і в цьому разі знайдуться прихильники Тимошенко, які всупереч усьому готові відстояти «нашу Юлю». З редакційної пошти я обрала лише одне повідомлення: «Позорники! «Голос України», журналіст Писанська вчепилися у Юлю: «Ах, кіотський протокол, ах витратила на пенсійний фонд! Коли б я мешкав у Києві, то й сам вийшов би на вулицю на захист Юлі. І привів би немало порядних людей, а не посіпак бандитів і їхніх прислужників».
І насамкінець. Є факт: нецільове використання коштів Прем’єр-міністром, котра не звернулася з цим питанням до парламенту, який мав би ухвалити чи не ухвалити відповідне рішення. Такі дії глави Кабміну суперечать законодавству. А чи не слабо самій Юлії Тимошенко пройти судові процедури — бодай для того, щоб суспільство переконалося: перед законом усі рівні?
