У столиці не вщухає боротьба громадськості із забудовниками.
Не встигли активісти кількох організацій відійти від суботньої акції, проведеної на захист скверу імені Зої Космодем’янської, як знову мають роботу. Учора їхнім «колегам» вкотре довелося мітингувати проти будівництва над станцією метро «Театральна». Але всі їхні дії — як об зелений будівельний паркан горохом. Поки молодики із мегафонами закликали киян приєднатися до акції протесту і врятувати від забудови центральну історичну частину міста, водій будівельного крана робив свою справу: далі зводив бридкі металеві конструкції.
Колись на перетині вулиць Б. Хмельницького та Пушкінської, біля театру російської драми імені Лесі Українки був сквер, від якого зараз і згадки не лишилось. За задумом забудовників, тут набагато кращий вигляд матиме черговий кількаповерховий офісно-торговельний центр. І дарма, що це, як переконують активісти громадської організації «Молодіжний рух Києва», небезпечно не тільки для тамтешніх історичних будівель, а й для людей, які щоденно користуються станцією метро «Театральна».
— Представники влади часто кажуть, мовляв, це будівництво є законним за документами. Але ж останні у нашій країні дуже легко можна купити, — каже голова правління згадуваної організації Арсеній Пушкаренко. — Тому ми звертаємося до голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова. Адже він як господарник має розуміти, що зводити таку конструкцію безпосередньо над станцією метро небезпечно. І це будівництво може обернутися страшними наслідками. Бо рано чи пізно воно завалиться...
Проте нешекспірівські пристрасті довкола цієї забудови тривають уже п’ять років. Остання перемога громадськості — призупинення будівництва. Тоді громадськість поспішила помріяти, як зведе на цьому місці знищений сквер. Однак, як виявилося, це було не завершення «драми над «Театральною», а лише антракт. Віднедавна забудовники відновили свою діяльність. «Від 1 грудня роботи йдуть цілодобово нахабно і цинічно. На перехресті вулиць Б. Хмельницького та Пушкінської будується пам’ятник корупції», — запевняють активісти громадської ініціативи «Кияни проти руйнації Києва».
«Скільки треба громаді міста провести мітингів, пікетів, громадських слухань, аби бути почутою міською владою? Скільки треба трагічних випадків, щоб довести небезпеку будівництва над касовим залом метро? Скільки треба тріщин у будинках-пам’ятках архітектури, щоб зупинити варварську руйнацію міста?» — таких «скільки-запитань» у громадськості накопичилося з десяток. І всі їх вона адресувала у відкритому листі панові Попову. Мовляв, тепер тільки його політична воля та позиція зможуть зупинити небезпечну забудову. І цим показово покласти край варварському нищенню Києва.
— Ми весь час знаходимось у стані стресу: вулиця Гончара, Пейзажна алея, Аскольдова могила, Мала Житомирська, Пушкінська тощо, — перелічує «гарячі точки» столиці одна із небайдужих Наталія Мусієнко, ГІ «Кияни проти руйнації Києва». Мовляв, над усіма цими родзинками міста нависають бульдозери. — Але ж до Києва їдуть не для того, щоб купувати «псевдошанель» чи китайського «діора» в торговельних центрах. До Києва їдуть за його неповторним обличчям, яке нині безжально руйнується на догоду корупційним схемам.
У свою чергу Олександр Попов ще два тижні тому пообіцяв «вивчити» цю конфліктну ситуацію і особисто у ній розібратися.
