Зіткнення інтересів мешканців Києва та різних приватних фірм стало типовим явищем для столиці. Черговий конфлікт виник на Набережно-Печерській дорозі, 8 у Печерському районі. Кияни протестують проти захоплення території Видубицького озера та його берегів. Жителі звернулися до міської влади з вимогою зберегти куточок живої природи в цьому районі. Однак про все по порядку. 

 Багато киян вже понад двадцять років орендують тут місця для своїх човників. Розташований на Видубицькому озері КП «Ремонтно-відстійний пункт №1» — це не просто місце для стоянки приватних суден. Більшість користувачів моторних човнів — люди небагаті, здебільшого пенсіонери. Відпочивати на дорогих курортах їм не по кишені. А тут прекрасна природа, тиха гавань. Завів човен — і відчуваєш себе капітаном. Для багатьох киян прогулянка чи риболовля на Дніпрі стали улюбленим видом відпочинку, а стоянки «РВП» були тим місцем, а по суті, і засобом, за допомогою якого можна його здійснювати. Та недовго вони могли цим насолоджуватися. Адже РВП №1 передали до комунальної власності Харківського району на підставі розпорядження Представника Президента України від 8 жовтня 1992 року.

— Фактична передача цього майна до Харківського району відбулася на підставі акта, складеного між Департаментом по управлінню майном Київської міської державної адміністрації з однієї сторони, та Державною адміністрацією Харківського району з іншої. А «веселе» життя у власників човнів почалося вже у 2001 році, — розповідає «Голосу України» активіст громадської організації «Видибай — захист водойм та берегів» Ольга Рачек. — Адже вже 18 жовтня 2001 року представництво Фонду державного майна у Харківському районі провело конкурс на продаж цілісного майнового комплексу РВП №1, у якому перемогло одне з ТОВ. Цікаво, що продаж відбувся у жовтні, а Харківський ФДМ був розформований у зв’язку з адміністративним перерозподілом у Києві ще в серпні. Крім того, на той час існував наказ ФДМ міста Києва про заборону приватизації і продажу станції.

У 2003 році власники човнів почали висловлювати обурення зависокими розцінками на «паркування» своїх плавзасобів, які встановили нові власники станції. Того ж року розпочалися судові процеси між місцевими жителями і ТОВ, які тривають і донині. Кияни наполягають, що територія, на якій розташована човнова станція і РВП, є власністю громади Києва, а продаж і приватизація станції — незаконні.

Згодом прокуратура міста Києва за даним фактом навіть порушила кримінальну справу. Транспортною прокуратурою м. Києва, органами Міністерства транспорту та зв’язку, Головним управлінням земельних ресурсів м. Києва неодноразово складалися акти про правопорушення щодо користування земельною ділянкою та виносилися приписи про припинення порушення законодавства.

В 2007 році Господарський суд Києва задовольнив вимоги місцевих жителів. Він зобов’язав «нового власника» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

— Однак її досі не повернуто у власність київської громади. Цікаво, що на ласий шматок землі з човновою станцією претендує між тим і ще одна бізнес-структура. Вона навіть намагалася отримати право власності на частину акваторії Видубицького озера й прилеглу до нього територію і створити на озері елітний яхт-клуб. Однак проблема у тому, що ця ділянка землі є частиною зеленої зони міста, — продовжує пані Рачек. — І це питання навіть взялися вирішувати депутати Київради. 13 грудня 2007 року вони вхвалили рішення № 11147/4280 про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки, перевівши її із «зони зелених насаджень» до «території громадської та житлової забудови». Однак проти цього відразу виступила київська громада, яка звернулися до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради про визнання цього рішення незаконним. А вже згодом Шевченківський районний суд визнав його протиправним.

Та все це не зупинило незаконні дії недобросовісних набувачів, які були спрямовані на заволодіння 26 гектарами рекреаційної зони міста Києва, і не стало підставою для повернення цієї ділянки до власності київської громади. З 5 тисяч киян, що раніше користувалися послугами РВП №1, нині залишилося близько 1000. Всьому вина — новий власник. Він спочатку підняв тарифи на послуги з 10 до 450 гривень на місяць. Потім не пускав людей до їхніх човнів. Невдовзі взагалі поставив паркан та вимагав по 50 гривень з кожного автомобіля, який заїжджає на територію.

Однак слід віддати належне громадянам нашого міста, які незважаючи ні на що зуміли згуртуватись та провести громадські слухання, на яких було прийнято рішення про неприпустимість забудови Видубицького півострова комерційними структурами всупереч Генеральному плану розвитку м. Києва у 2002—2020 роках та всупереч громадським інтересам при проведенні містобудівної діяльності в м. Києві. Нині залишається сподіватися лише на те, що своєю свідомою та активною позицією люди все ж таки навчаться виборювати своє!