Не важливо, хто почав будувати — важливо, кому будувати не дозволяють

У житті Алли Іванівни Мельник, так уже склалося, всі основні віхи біографії пов’язані з метеорологічною службою. Народилася вона 19 листопада — цього дня Україна відзначає День гідрометслужби. Понад 30 років працює техніком-метеорологом на Роздільнянській метеостанції. І в паспорті в неї на сторінці «Місце проживання» значиться — провулок Метеорологічний.

За довгі роки бездоганної роботи її одну з небагатьох в Одеській області удостоєно звання «Почесний працівник гідрометслужби України». У Роздільній Аллу Іванівну знає і старий і молодий: у невеликому містечку, де кожний на очах, вона відома своїм безвідмовним характером, добротою. Виростила двох доньок, радують онуки. Здавалося б, живи та радій. Тільки радості в нинішньому житті Алли Іванівни Мельник не так уже і багато. Її родина — двоє доньок з малолітніми дітьми, хворий на туберкульоз чоловік, брат — учасник бойових дій в Афганістані, мама, важкохвора, ветеран минулої війни проживає в приватному будиночку не в стиснутих, а в просто жахливих умовах.

У листі в «Голос України» вона розповідає, що довгі роки б’ється за поліпшення житлових умов, але успіху так і не домоглася. Попросила допомоги у Гідрометеорологічного центру Азовського та Чорного морів, до складу якого входить метеопост у місті Роздільна. Начальник Гідрометцентру Віктор Ситов у квітні 2008 року звернувся з листом до виконуючого обов’язки голови Роздільнянської міської ради Юрія Палазова з проханням про виділення земельної ділянки родині Алли Іванівни Мельник для будівництва житлового будинку в Метеорологічному провулку площею 6 соток.

На домашній раді в родині Мельник вирішили, що всі документи з виділення земельної ділянки й будівництва будинку оформлятимуться на одну з дочок Алли Іванівни — Нікулову Вікторію Андріївну.

Сесія Роздільнянської міської ради своїм рішенням № 402 від 21 травня 2008 року дала Вікторії Нікуловій дозвіл на створення проекту відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку й господарських будівель у провулку Метеорологічному, 9 загальною площею 0,06 гектара. Цим же рішенням Вікторія Нікулова була зобов’язана замовити проект відведення земельної ділянки для будівництва в землевпорядній організації, яка має відповідну ліцензію.

Для Алли Іванівни та її родини загорілося, як кажуть, світло наприкінці багаторічних страждань. А 14 липня 2008 року виконком міської ради дозволив Вікторії Нікуловій виконати проектні роботи на будівництво житлового будинку й господарських будівель на присадибній ділянці в провулку Метеорологічному, 9.

Звичайно, проект і проектні рішення були виконані на підставі завдання на проектування й були погоджені з органом з питання земельних ресурсів, природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами, а також органами архітектури й охорони культурної спадщини, які дали свої позитивні висновки.

А 8 серпня 2008 року комісія, створена розпорядженням Роздільнянського міського голови, провела обстеження по провулку Метеорологічному, 9. Пізніше Вікторії Нікуловій було надано дозвіл на передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлового будинку.

Така докладна розповідь про процедуру одержання дозволу Вікторії Нікуловій на будівництво житлового будинку потрібна для того, щоб зрозуміти, яке важке моральне потрясіння зазнала родина Алли Іванівни Мельник, коли довідалася, що земельна ділянка в 6 соток, на якій вони планували побудувати будинок, робочі креслення якого виконала фірма, яка має ліцензію, й куди вони вже були готові завезти будівельні матеріали й залити фундамент під будівництво, виявляється, належить іншій людині, котра і не приховувала свого наміру позбутися від небажаних сусідів.

Сусідами родини Мельник виявилися директор комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації» Л. К. (ділянка №5 площею 10 соток) і депутат міської ради В. В. (ділянка № 7 площею 8 соток). Пізніше цю ділянку було оформлено на Галину С. Саме вони, так звані сусіди, діяли за принципом хто встиг, той і з’їв. Л. К. почав будівництво житлового будинку на своїй ділянці. До цього будинку було прибудовано гараж, що опинився на сусідній ділянці, оформленій на ім’я Галини С. Жодних суперечок між власниками суміжних ділянок не було. І бути не могло: вони полюбовно вирішили узаконити самобуд у вигляді гаража за рахунок того, що межі ділянки №7 наклалися, є такий термін у геодезистів, на сусідню ділянку, виділену Вікторії Нікуловій.

Як же так? — спочатку здивувалась, а згодом обурилася родина Мельник: абсолютно всі необхідні документи було передано в жовтні 2008 року фахівцям ТОВ «Центр приватизації й експертної оцінки», які у свою чергу з позитивним рішенням відправили їх в Одеський кадастровий центр. Наступним кроком після присвоєння кадастрового номера мало стати одержання державного акта на право володіння земельною ділянкою. Але з жовтня 2008-го по березень 2009 року ці документи не розглядалися, а потім і зовсім повернулися на доопрацювання. Це, так зване, доопрацювання було першим кроком у ланцюзі, по суті, знущань над ветераном праці, шанованою людиною в місті Аллою Іванівною Мельник та її родиною.

А тим часом Галина С. одержала держакт на право власності земельною ділянкою, яку сесія міської ради виділила Вікторії Нікуловій.

— У нашої родини вкрали надію на право одержання земельної ділянки, вкрали віру в справедливість, — розповідала «Голосу України» Алла Іванівна Мельник. — Адже тільки в мене однієї є погоджений з керівництвом Гідрометцентру дозвіл на спорудження будинку поруч із охоронною зоною метеопоста. Ділянка, виділена мені, нанесена на ситуаційній схемі, на якій є підписи фахівців Центру приватизації та експертної оцінки. Але одержати держакт на землю ми не змогли. Чому? Напевно, тому що сусіди побоялися воювати за свої права із чиновником, директором комунального підприємства.

Алла Іванівна, звичайно, кинулася шукати правду. Тільки в місті Роздільній, райцентрі Одеської області, її знайти досить важко. У справедливості цих слів можна переконатися, вивчивши хронологію «ходіння по земельних муках», які випали на долю родини Мельник.

У міській раді, у районній державній адміністрації, куди звернулася по допомогу Вікторія Нікулова, їй висловлювали співчуття з приводу помилки й радили звернутися в правоохоронні органи. Алла Іванівна Мельник, що представляла інтереси своєї дочки, до цих рад прислухалася й звернулася в правоохоронні органи. У Роздільнянському райвідділі міліції оперуповноважений служби по боротьбі з економічними злочинами В. Атаман за результатами перевірки заяви Алли Мельник виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом надання в землевпорядну проектну організацію ПП «С. І. М.» підроблених документів і незаконного одержання державного акта на право власності на землю, виданого Галині С.

Про те, що в Роздільнянському районному відділі міліції не провели глибокої перевірки (а може, і не захотіли за чиєюсь підказкою) свідчить той факт, що районна прокуратура в результаті проведеної перевірки винесла рішення про скасування постанови, винесеної співробітниками райвідділу міліції про відмову в порушенні кримінальної справи. Райвідділ міліції, виконуючи прокурорський протест, знову виніс постанову у відмові про порушення кримінальної справи.

У діях районної міліції навіть неозброєним юридичним поглядом було видно «юридичні білі нитки», якими була зшита постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Приміром, не було опитано посадових осіб ПП «С. І. М.» з виготовлення проекту відведення земельної ділянки, узгодження технічної документації, у тому числі, меж земельної ділянки із суміжними користувачами.

Районна прокуратура знову скасовує цю постанову. Здавалося б, відновлення справедливості для родини Мельник не за горами, і ось-ось вона наступить. Насправді це аж ніяк не так.

А ось інший приклад волаючого беззаконня, допущеного щодо Вікторії Нікулової. Держакт на право власності на землю, виданий 1 квітня 2009 року на ім’я Галини С., був підписаний секретарем Роздільнянської міської ради Олександром Резниченком 1 квітня 2009 року. Він відповідно до чинного законодавства не мав права підписувати державний акт на право власності земельною ділянкою, тому що з 31 березня 2009 року обов’язки міського голови виконував обраний на сесії міської ради Михайло Лужний. Звертаємо увагу на дату підписання державного акта — 1 квітня 2009 року. На цей час держакт зобов’язаний був підписати міський голова Михайло Лужний, а не секретар міської ради Олександр Резниченко. Особа, котра підписує держакт, власноруч проставляє дату його підписання. Так записано в «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації й зберігання держактів на право приватної власності на землю й право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) і договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 43 від 04.05.1999 р.

Правову оцінку діям секретаря міської ради Олександра Резниченка дотепер не дав жоден правоохоронний орган. І тільки Головне управління Держкомзему в Одеській області звернулося в міську раду з поданням про вжиття заходів з приведення рішень міськради з питань надання земельних ділянок у приватну власність в охоронній зоні Роздільнянської метеостанції до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 2 статті 158 Земельного кодексу України «Винятково судом вирішуються земельні суперечки з приводу володіння, користування й розпорядження земельними ділянками, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також суперечки з розмежування території сіл, селищ, міст, районів і областей». Роздільнянський районний суд Одеської області під головуванням судді Ірини Бобровської прийняв до розгляду дві позовні заяви Вікторії Нікулової.

В одній з них у порядку статей 27 і 31 Цивільно-процесуального кодексу України Вікторія Нікулова просила держакт на право власності на земельну ділянку, виданий Галині С., визнати недійсним. У другій йдеться про адміністративний позов, вона просить суд визнати дії посадових осіб — керівництво Роздільнянської міської ради, ПП «С. І. М», районного відділу Держкомзему — протиправними й скасування рішення Роздільнянської міської ради. Ухвалою суду за адміністративним позовом з метою його забезпечення заборонено посадовим особам районного БТІ проводити дії з реєстрації права власності на нерухомість, що перебуває на земельній ділянці, зареєстрованій на Галину С.

У цей час судовий розгляд за адміністративним позовом Вікторії Нікулової триває. А розгляд за цивільним позовом припинено до ухвалення рішення суду за адміністративним позовом. Про остаточне рішення суду до винесення рішення говорити ще рано. Суддя Ірина Бобровська скрупульозно досліджує в судових засіданнях обставини, які призвели до того, що Вікторія Нікулова була позбавлена права на одержання земельної ділянки.

Питань по цій справі сьогодні чимало. І насамперед питання адресуються районній прокуратурі, яку очолює радник юстиції Едуард Дзебко. Серед його підлеглих — син Л. К., того самого, з якого, власне кажучи, і почалася ця земельна трагедія. Саме він побудував гараж на території сусідньої земельної ділянки, змінивши її форму й розміри. Через гараж і почалося те «накладення» земельних об’єктів, у результаті якого родина Алли Іванівни Мельник зазнає моральних страждань. Ну а вона сама в ці дні піддається пресингу з боку деяких депутатів міської ради, які протоптали доріжку в райпрокуратуру. Депутати вимагають від жінки, ветерана праці, припинити писати по інстанціях, звертатися в ЗМІ, до народних депутатів, в адміністрацію Президента України, до Генеральної прокуратури.

Під час моєї розмови з прокурором Роздільнянського району радником юстиції Едуардом Дзебко я поставив запитання про те, коли ж очолювана ним правоохоронна установа візьме за основу своєї діяльності виконання «Порядку взаємодії державного комітету України з земельних ресурсів і його територіальних органів і органів прокуратури з питання захисту інтересів держави в сфері регулювання земельних відносин» від 10 березня 2010 року. Цей документ чітко визначає основні напрямки діяльності Держкомзему й органів прокуратури з виявлення порушень законодавства, вживання заходів із залучення винних до відповідальності.

— Дайте мені 10 днів і я вирішу питання Вікторії Нікулової, — попросив мене прокурор Роздільнянського району.

Минув час тричі по 10 днів, а земельне свавілля відносно родини Алли Іванівни Мельник так і не вирішилося. Така ціна прокурорського слова!

 

Одеська область.