На півдні України є Миколаївська область. У Миколаївській області є Березанський район. На Березанщині є село Рибаківка. В Рибаківки є сільська рада. У сільській раді є товстелезна синя папка. А у тій папці...
А що ж у тій папці? Звичайно, папери. Та ще й які папери! Це не те що якісь новгородські берестяні грамоти «от Микулы ко Настасии» чи амурне листування Ольги Кобилянської і Осипа Маковея. Тут і Позовні заяви, і Скарги, і Апеляційні скарги, і Листи, і Ухвали, і відзиви, і Рішення, і Претензії... Одні підписані сільським головою Віктором Бізіковим, а другі і п’яті- десяті — достославними чиновниками ВАТ КБ «Надра», Національного банку України, Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Адміністрації Президента України, Господарського суду міста Києва, прокуратури Шевченківського району міста Києва, Господарського суду Миколаївської області, Одеського апеляційного господарського суду... Хай заздрять колекціонери автографів!
З якого переляку скільки паперів? А з того, що сталася банальна пригода. У 2008 році між ВАТ КБ «Надра» та Рибаківською сільською радою були укладені договори строкових банківських вкладів на 5 мільйонів 200 тисяч гривень. Швидко минули 12 місяців і 12 днів, Рибаківській сільській раді закортіло скористатися своїми грошима та ще й процентами, яких набігло понад 350 тисяч гривень. Гроші потрібні на добудову сільської лікарняної амбулаторії, на реконструкцію мережі водопостачання, на роботи з берегоукріплення, бо село розташоване на узбережжі Чорного моря, на інші соціальні проекти і нагальні потреби громади. Чому б на такі добрі справи не використати своїх кровних майже шість мільйонів гривень? А ВАТ КБ «Надра», незважаючи на рішення судів, гроші не повертає.
От і маємо, як у відомій повісті Квітки-Основ’яненка: «Смутний і невеселий сидить сотник Забрьоха...» У нашому ж випадку смутний і невеселий сільський голова Віктор Бізіков. Ось що він каже: «Комерційний банк сумнівними з точки зору закону методами заволодів коштами територіальної громади Рибаківської сільської ради і користується ними, завдаючи нам збитків. Виконувати рішення суду банк наміру не має, державні органи, до яких ми не раз зверталися, також ухиляються від своїх обов’язків і не вживають заходів для виконання судових рішень. Хто ж розбереться у цьому конфлікті і дасть оцінку бездіяльності високих посадових осіб?»
А й справді! Що ж це діється, якщо ні Гарант Конституції, ні три гілки влади, які безбідно живуть за рахунок платників податків, нездатні забезпечити написаних чорним по білому норм Основного Закону, Цивільного кодексу, договору між суб’єктами, нездатні примусити приватне підприємство виконати рішення суду?! Тим більше, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів закінчилась ще 10 лютого 2010 року.
Як тут не згадати приказку про те , що «за моє жито ще й мене бито» чи казку про лисицю, яка запхала голову у глечик з сметаною і не може дати собі ради?!
...Понад двісті аркушів паперу вже пішло на безглузду епістолярію. Отак довірлива сільська громада зв’язалася на свою голову з ВАТ КБ «Надра».
Віктор БІЗІКОВ, голова Рибаківської сільської ради.
