Нічне полювання за дешевими свинями

Селяни, які воліють продати худобу (на знімку), затемно з’їжджаються на торговельний майданчик на місці колишнього аеродрому. До того ж не лише з Черкащини — з багатьох областей. Й не дивно, адже, як стверджує заступник директора Інституту розвитку аграрних ринків Роман Корінець, це єдиний такий ринок в Україні. А за розрахунками треба, щоб подібні об’єкти з належними ветеринарними та санітарними умовами були через кожні 200 кілометрів. Тоді й нинішня статистика, коли 90 відсотків живої худоби з подвір’їв реалізується поза ринком, зміниться на краще.

У дні торгів активізуються перекупники. Найспритніші скуповують живність вночі, щоб зранку вже стояти з м’ясом на ринках Києва. А ще, скаржаться селяни, у базарні дні на під’їздах до Жашкова інспектори ДАІ чатують особливо. Надто вже пильно вони стежать, кажуть продавці худоби, щоб транспортні засоби з причепами відповідали вимогам. Мовляв, від поборів ніде подітися.

Так само й на ринку. Платять торгівці не за місце, а за голову і вважають це несправедливим. За кожну завезену на майданчик худобину треба віддати адміністрації 30 гривень. Незалежно, продав ти її чи ні. Директор ринку Василь Поліщук виправдовується, що чимало грошей йде на утримання інфраструктури, на зарплату працівникам, «з’їдають» податки.

За версією керівника, «Чародієм» ринок назвали тому, що кожен чаклує над ціною, як йому заманеться. Але у ці дні, скаржаться реалізатори, не надто начаклуєш. Байдуже, що незабаром Новий рік, багато хто повертається додому з товаром, вважаючи, що 10—11 гривень за кілограм свині у живій вазі — не та ціна.

— Біда не в тім, що таких ринків мало, — переймалася одна з продавчинь, яка навідріз відмовилася себе називати. — Причина невигідної для нас ціни — без всяких інститутів вам скажу — закрийте кордон і все «устаканиться». Підтримайте свого виробника. І відкрийте ті ферми, що вже порозвалювалися. Оце вам буде розвиток.

Ще один чоловік назвався Сашком з місцевих. Хоча, каже, «й маю необхідність продати свиней, та прийшов без товару».

— Вирощую — а тут ще й продати не можна. Нема сенсу вивозити за такої ціни. Прийшов на ринок подивитися... Якщо менше привезли б, ще можна продати. А коли багато, як зараз — нічого й потикатися. Нині вдарили морози. Чимало людей у дворах свиней у літніх загонах не схованими тримають. Так, як і я непрофесійно цим займаються. Не захищені свині навіть від погоди... І мусять продавати за будь-яку ціну. У когось корми закінчуються — теж чинник вагомий. Зерно тепер дороге — ніхто не хоче його докуповувати. Віддають худобу за безцінь.

Свині тут «з усього світу» — і Одеса, і Вінниця. У столиці пройдіть по базарах, де торгують м’ясом і запитайте: «Знаєте про жашківський ринок». Усі знають. Купують тут — везуть на Київ. І на місці тут м’ясо-сало продають. У павільйоні на ринку м’ясо 35 гривень за кіло, а в живі вазі 9—11...

Порахуйте, тонна ячменю 1600 гривень — це найдешевший і не можна взяти, 2 тисячі — пивоварний. Поросяті пшениця не годиться. Треба хоч на половину з ячменем годувати. Поля — у приватних руках. Все від цього починається. Дали по тонні зерна на пай. Сім’я — двоє людей — два паї — 2 тонни зерна. На двох тоннах погодуєте двоє свиней вісім місяців — це так, їх не балуючи. А на гарне порося треба 1200—1300 зерна щонайменше. Полічіть, якщо десятеро поросят вигодувати — це я на них щонайменше 10 тонн зерна витратив, тобто 16 тисяч. Якщо свині виросли по 150 кілограмів — вони по 1600 гривень. То це я 16 тисяч за них візьму. Рентабельність виходить в мінусах.

— На сьогодні немає ціни на оцих свиней, — продовжує співрозмовник, — ніхто у них гроші і не вкладає. На селі що будується? Ресторанчик, кафешка. Які депутати що не обіцяли — хоч один побудував тут у Жашкові для людей? Або церква зараз зводиться — це теж свого роду кошти там беруть... Гроші туди приносяться — оце вона і будується церква, і магазин. Хтось один спортивний майданчик обладнав, чи щось безплатне для людей? Чи школу хтось спорудив? А буде платна школа — будуть зводити. Платною стане медицина — медичні повідкривають кабінети. Бо це гроші... Так само і свині. Як буде в ціні — воно треба буде. І в людей виб’ють його, це спеціально нині така політика, щоб винищити справу, щоб ми живність не тримали. Бо людям воно не цікаво, а підприємливі чиновники зациклять через себе. Свої будуть комбінати і самі продаватимуть — отоді встановиться ціна на свиней. Це коли вони продаватимуть. Різного роду бізнесмени, депутати, а не селяни.

Усі тримають, бо усі з цього живуть. Корова — якесь молоко. Курка — якесь яйце. А роботи тут нуль, тому багато тримаємо — п’ятнадцять-сімнадцять голів. Вивіз, четверо продав, якраз за газ-компослуги заплатив. Дітям у школу... У щось же треба одягнутися. І щось їсти треба...

Торік купував зерно — 500 гривень тонна кукурудзи. 650 — ячмінь з пшеницею, таке — на корм годиться. Пшеницю торік можна було по 800 гривень легенько взяти. У живій вазі свиня йшла 17,5 гривні за кілограм — звісно, вигідно було тримати.

— А взагалі, — підсумовує чоловік, — купили б ви, журналісти, краще, одне порося на всіх. Жартую, звісно. Хоча, говоримо — а смисл? Люди залишаються самі. Влада — ніхто сюди не приїжджає... Ви померзли — ми посміялися. А толку?..