Підсумки цьогорічної осінньої сівби на Житомирщині можна оцінювати по-різному. З одного боку, посіяно на 4 тисячі гектарів більше, ніж у минулому. З другого, не виконано розпорядження голови облдержадміністрації від першого вересня цього року «Про додаткові заходи щодо повного використання сільськогосподарських земель та організованого проведення посіву озимих культур під урожай 2011 року». Спрямоване воно було на збільшення площ озимих завдяки залученню в обробіток орендованих підприємствами-інвесторами і сільськогосподарськими підприємствами області земель, які не використовуються упродовж останніх років.
Загалом озимі зайняли трохи більш як 122 тисячі гектарів. А в розпорядженні рубіж було визначено у 162 тисячі гектарів. Тобто недосіяно близько 40 тисяч, або майже 25 відсотків площ. Найбільше — у Черняхівському районі — 4,9 тисячі гектарів. По три тисячі гектарів недосіяли у Володарсько-Волинському, Ємільчинському, Романівському районах, майже стільки само — в Овруцькому, а в Баранівському — дві з половиною тисячі. Поки заступник начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА Євген Данкевич називав ці та інші райони, це не особливо й дивувало. То Полісся, здебільшого піщані землі, на яких на пшениці ще ніхто ніколи особливо не збагатився. Але ж і в Ружинському районі, який на першому місці в області за врожайністю і валовим збором зернових, посіяно менше, як зазначено в розпорядженні — аж на 3 тисячі 600 гектарів. У Чуднівському, теж лісостеповому, на 4,2 тисячі.
Пропорцію дотримано. Половину земель на Житомирщині орендують заїжджі інвестори. Якраз половину — 20 тисяч гектарів із 40 тисяч — не засіяли озиминою саме вони.
Які причини?
— В інвесторів знизився інтерес до озимини, коли було введено квоти на імпорт зерна, — стверджує начальник головного управління агропромислового розвитку Микола Дідківський. — Адже вертикально інтегровані структури, які орендують в області багато тисяч гектарів землі, майже все вирощене зерно продають за кордон. Ми ж не зуміли організувати роботу таким чином, щоб ті, хто має від двох до двох десятків тисяч гектарів, займалися тваринництвом. Інакше за підсумками минулого року з області не пішло б на експорт 655 тисяч тонн зерна. Воно було б перероблене на комбікорми для свиней, корів і птиці. Цього року ми вже маємо в заліку один мільйон 78 тисяч тонн. А на полях ще понад дві тисячі гектарів незібраної кукурудзи. Якщо зберемо і її, то вийдемо на показник минулого року. Але ж нашим зерном годують худобу за кордоном, а потім ми імпортуємо польське сало, бразильське чи аргентинське м’ясо...
Це проблема не тільки економічна, а й соціальна: якщо в селі немає ферм, немає й робочих місць. Перші кроки до того, щоб збільшити використання кормового зерна в області, вже робляться. Але цей процес затягнеться не на один рік. Отож ухвалено рішення радикально переглянути структуру посівних площ, компенсувати недосів озимих ярими, у першу чергу продовольчими культурами. Тим самим виконати розпорядження голови ОДА щодо повнішого використання орної землі. Наголос зроблено на ярій пшениці. Сучасні сорти її дають зерно з високим вмістом білка та клейковини. А в тих, хто здає землю в оренду, найбільший попит якраз на пшеницю — розрахунок з ними проводиться ж натурою. Аналіз за останні п’ять років свідчить, що за врожайністю яра майже не поступається озимій. Тому поставлено завдання висіяти її навесні на 40 тисячах гектарів, тобто на недосіяних восени площах.
Все, здавалось би, просто й зрозуміло. Але потрібно 9 тисяч тонн насіння. Є ж лише 62 відсотки від потреби. І то, це середня по «шпиталю» температура. У Червоноармійському районі взагалі немає жодної тонни насіння ярої пшениці. Є райони, де його тільки по 17—40 відсотків від потреби...
Житомирська область.
