Урядовий проект держбюджету-2011 схвалено в першому читанні — про те, як на експрес-нове наїжджає добре забуте старе.
 Столиця увійде в новий рік із підвищеними тарифами на тепло — про прикладну енергетику.
 Проект бюджету обіцяє 10 мільярдів приватизаційного виторгу — про неоголошену реформу.
Неочищений проект
Мінфін неодноразово підкреслював, що розробляє головний фінансовий план країни на наступний рік на основі нового Податкового кодексу. Експрес-прийняття законопроекту в першому читанні посіяло серйозні сумніви в багатьох. Я не про переробників молока та м’яса, які, судячи з проекту держбюджету, таки втрачають право самостійно розпоряджатися накопиченим ПДВ і за рахунок цього піднімати вартість сировини. Тут бюджет із кодексом у парі віддадуть ПДВ кожній тварі. Щоправда, швидше за все, поверне на інше: позбавлений дотацій постачальник сировини на молокозаводи почне вирізати худобу, а створений дефіцит м’яса розкрутить і без того високі ціни на молоко та м’ясо. Я веду мову про всіх, хто обстоював збереження у новому Податковому кодексі спрощеної системи оподаткування і очищення його від багатьох суперечностей і перегинів. Нагадаю, дякуючи президентському вето систему зберегли, але від суперечностей не очистили. І тому вона має неабиякі шанси зникнути вже через кілька місяців. Ситуацію доволі точно змалювала народний депутата Ксенія Ляпіна, вказавши на невизначеність законодавчої позиції так званого фіксованого податку, який нібито набрав чинності. Якщо так, то нібито має залишитися і ринковий збір, однак він скасовується буквою Податкового кодексу. Експрес-нове, змішане з добре забутим старим, уже надихнуло кількасот тисяч суб’єктів підприємництва писати заяви на сплату фіксованого податку, а частину органів місцевої влади, зацікавлених у ринковому зборі, відмовляти їм у цьому.
Проект держбюджету-2011 по суті не дає відповіді на розв’язання цієї колізії, зате не залишає сумніву в тому, що розподіл доходів між місцевими та центральним бюджетом свідчить про подальшу централізацію, прямо кажучи, про ручне управління, як було й за попередників нинішнього уряду. А відтак, будьте певні, кожен регіон керуватиметься тією схемою, яка дає більше надходжень, а не прав для малого підприємництва.
Мало того, схвалена в першому читанні редакція держбюджету переконує, що видатки примірялися... на вже відправлені в історію міністерства та відомства згідно з оголошеною в країні адміністративною реформою. Поправка на правонаступництво некоректна через колосальну різницю балансів адміністративних функцій і повноважень, про які на разі можна тільки здогадуватися, але про які бюджет не говорить жодною цифрою. Якщо, звісно, не зважати, що за видатками на органи управління виконавчої влади країна вийде наступного року на докризовий рівень. Важко не погодитися з оцінкою міністра фінансів Федора Ярошенка, що уряд пропонує жорсткі обмеження видатків для зменшення дефіциту бюджету, але ця пропозиція стосується здебільшого тих, хто з огляду на сімейні статки вимушений зважати на динаміку соцстандартів. А судячи з дефіциту бюджету та вочевидь занижених розмірів ВВП та інфляції, урядові доведеться підкоригувати і їх.
Роздвоєна  енергетика
Власне, коригувати уряд уміє дуже добре, про що свідчить не лише проект держбюджету-2011, а й відкориговані пріоритети розвитку паливно-енергетичного сектору. Про них повідав міністр енергетики й вугільної промисловості Юрій Бойко «Дзеркалу тижня». За цими пріоритетами, реформування газового сектору відійшло на задній план, так по суті й не розпочавшись, а на часі — розвиток ядерної енергетики. Календарно таку переміну позицій важко не поєднати з кінцем утрясання боргових зобов’язань НАК «Нафтогаз України» перед «Росукренерго», а функціонально — з посиленням інтеграційних процесів із російським капіталом. І, по-перше, йдеться про подовження старих і будівництво нових блоків ВВР-1000 за рахунок російських коштів та технологій, і, по-друге, — мова про створення СП із росіянами для розробки нафтоносної структури Палласа в Прикерченській зоні та для видобутку шахтного метану. Фігурально кажучи, йдеться про фундаментальну енергетику, яка приносить конкретний споживчий результат у вигляді кіловат-годин, кіловольтів або гігакалорій у невизначеній перспективі. Прибутки від такої енергетики, судячи з наших реалій, для кінцевого споживача тільки теоретичні. Даруйте за іронію, але її спричинило рішення Нацкомісії з регулювання електроенергетики підвищити тарифи «Київенерго» на тепло для потреб населення з наступного року на 34,9 відсотка. Підкреслю, рішення — не узгоджене на відомчому рівні й не обґрунтоване — на громадському. Так, тепло для споживача без лічильника з 1 січня 2011 року обійдеться з розрахунку 169,38 грн./Гкал без ПДВ (зараз тариф становить 125,47 грн./Гкал). Для домогосподарств з пристроєм обліку тариф зросте на 35 відсотків — до 171,25 грн./Гкал). При цьому нагадаю, що «Київенерго» не постачає теплову енергію безпосередньо населенню, з яким працюють житлово-експлуатаційні контори. Тож вони також можуть додати в тариф націнку, скажімо, за утримання тепломереж. Більш як на 18 відсотків (без ПДВ) зросте вартість тепла й для бюджетних організацій. Під спудом нових тарифів на тепло для киян лежить боротьба за власність в «Київенерго», багатомільйонні борги та несплачені компенсації за спожитий природний газ, приховане від громадськості тарифоутворення та багато чого іншого. Власне, це і є заземлена, прикладна енергетика, яка вже давно не вписується у пріоритети міністра Юрія Бойка.
Енергетика не роздвоюється. Насправді вона являє собою дуже цілісний стратегічний актив, якому інвестори вже давно склали ціну. Про це думалося, коли натрапив у проекті держбюджету на цифру 10 мільярдів гривень — саме стільки не перший рік уряд сподівається перерахувати в казну від роздержавлення активів. І не дивуйтеся коментарю глави Фонду держмайна Олександра Рябченка — продаватимуть наступного року щонайперше підприємства енергетичної галузі. Нагадаю, Президент Віктор Янукович зняв заборону Віктора Ющенка з цього приводу. Зокрема, і щодо підприємств з теплової генерації. До слова, Донбаська паливно-енергетично компанія не далі як з тиждень тому сконцентрувала в себе 39,98 відсотка акцій «Київенерго» і вже просила столичну владу продати їй комунальне технологічне та електричне майно. Але цим справа не обмежиться, адже заборону на приватизацію стратегічних підприємств, серед яких енергогенеруючі «Дніпроенерго», «Центренерго», «Західенерго» та «Донбасенерго», вже знято. Реформу власності не оголошують лише тому, що вона продовжується.
Мал.  Василя ФЛЬОРКА.