«Якщо є бажання змінити ситуацію, вихід завжди можна знайти»— вважає голова Білокуракинської районної держадміністрації Олександр ДІДЕНКО
— Порівнюючи Білокуракине п’ятирічної давнини з тим, який вигляд районний центр має сьогодні, мимоволі в пам’яті спливає вираз «Битва за село». Чи доречно його застосування в нинішніх реаліях?
— Цілком. Адже наш район винятково сільськогосподарський, і завдання, що стоять перед нами, мають переважно сільськогосподарський характер. Основне із цих завдань — розвиток агропромислового комплексу, піднесення рівня економіки і як наслідок — підвищення рівня добробуту людей. Битва за село триває постійно. Наприклад, 2010 рік для нашого району був досить несприятливий. Ми перебуваємо в зоні ризикованого землеробства й дуже постраждали від зимової стихії. По суті, в районі пропали всі озимі культури. Але завдяки вчасно вжитим заходам наші аграрії вийшли із скрутного становища. Змогли і з людьми розрахуватися за орендну плату, і зробити заділ на майбутній рік.
— А що допомогло компенсувати збитки?
— Насамперед — розширення площ соняшнику. Цією осінню в районі посіяно 18 тисяч гектарів озимого клину, все наявне поголів’я худоби переведено на зимово-стійлове утримання. Сподіваємося, що зиму переживемо нормально, погодні умови нашого північного регіону не погублять майбутній врожай.
— Олександре Івановичу, інвестиції, як правило, обходять село стороною, але білокуракинці зуміли їх затримати. Відомо, що в районі сьогодні працює одразу кілька проектів, які спрямовано на розвиток сільськогосподарського виробництва й поліпшення соціальної сфери району. Як удалося зацікавити інвестора?
— Практично у всіх сільськогосподарських районах величезною проблемою є безробіття, пов’язане переважно з ліквідацією галузі тваринництва. Білокуракинщина щодо цього не стала винятком. Поголів’я корів у районі становить лише чотири тисячі — це мізерно мало для регіону, в якому більшість населення була зайнята саме у тваринницькій сфері. Для того, щоб вирівняти ситуацію, ми вдалися до нестандартних рішень. Сьогодні розглядаємо одразу десять інвестиційних проектів. Сім керівників агропідприємств шукають можливість створення на своїх територіях молочних комплексів, а ми шукаємо для них інвестиції. Джерела різні. Щодо цього нам допомагає обласна влада. У разі успішного виконання цих проектів ми зможемо розв’язати проблему працевлаштування сотень жителів району й у такий спосіб зміцнити економіку господарств.
— Білокуракинський район вважається дотаційним. Тож досить складно утримувати соціальну сферу й вибудовувати перспективу. Але район тішить доглянутими дорогами, будинками, об’єктами культури. Як вам це вдається?
— Звичайно, в умовах дотаційності проблеми капітальних вкладень розв’язувати важко. Але якщо є прагнення, бажання змінити ситуацію, то вихід можна знайти. Ми, наприклад, активно працюємо з міжнародними інституціями — ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», Фондом соціальних інвестицій. У районі задіяно 11 таких проектів, за допомогою яких розв’язуємо проблеми водопостачання, ремонту фельдшерсько-акушерських пунктів, будинків культури тощо. Усього було освоєно п’ять мільйонів гривень. Здавалося б, сума невелика, але якщо її порівняти з тими коштами, які район отримує з бюджетних каналів, то вона здається досить значимою. Скажімо, за п’ять років на підтримку соціальної сфери ми отримали лише 1,5 мільйона гривень. А маючи можливість працювати з фондами, нині ремонтуємо одразу чотири об’єкти, серед яких дитячий садок у селі Нещеретове, сільська амбулаторія в Курячівці.
Практично в районі завершена газифікація, але ми випробовуємо проблеми з водопостачанням. Сьогодні над цим працюємо за спеціальною програмою. До речі, ми чи не перші в Україні використовували інвестиції для очищення заплавних земель річки Білої. Щоправда, в міжнародному фонді були здивовані, коли ми вибрали природоохоронний об’єкт і стали займатися землею. Кажуть, що такого прецеденту в Україні ще не було. Але для нас проблема підтоплення земель досить важлива. Населення страждає від ґрунтових вод, які заливають городи і льохи. Економічний ефект від впровадження проекту одержали гарний, тому що населення стало обробляти більше землі, саджати сільгоспкультури, за рахунок яких люди живуть.
— А інші джерела інвестицій є?
— Крім коштів фондів, залучаємо ресурси громади, сільгосппідприємств і безпосередньо населення. Спочатку з людьми працювалося важко. Не кожен був готовий виділити навіть мінімальні гроші на спільну справу. Але коли жителі бачили результати втілених проектів — відремонтований дитсадок, будинок культури або ФАП, — ставлення змінювалося. Мушу зауважити: якщо господарство нормально працює, економічно міцне, там вирішуються питання і соціального характеру. Керівник розуміє, що треба працювати на перспективу свого бізнесу, і якщо він не буде вкладати кошти в розвиток соціальної інфра-структури своєї території, то завтра може за це поплатитися своїм бізнесом.
— Що конкретно ви маєте на увазі?
— На жаль, у районі є випадки, коли керівники несумлінно розраховуються з людьми за оренду земельних паїв. Вони хочуть усе вичавити із землі, отримати прибуток і нічого не вкласти в завтрашній день. У таких населених пунктах не вирішуються питання соціальної сфери, зростає невдоволення людей. У цьому разі додаткове навантаження лягає на органи самоврядування й виконавчої влади. До речі, у нас 15 сільських і селищних рад. Під час останніх виборів сталася заміна лише одного керівника, тому сьогодні ми працюємо єдиною командою, перевіреної у справах. І я сподіваюся, що стабільність команди, професіоналізм людей, взаєморозуміння, що складається між місцевими органами самоврядування й районним керівництвом, допоможуть у розв’язанні фінансових, економічних і соціальних проблем.
На знімку: голова Білокуракинської райдержадміністрації Олександр Діденко.
