Заселення сучасної території Білокуракинського району почалося близько 40 тисяч років тому. Тут проходив знаменитий Валуйський шлях, яким протягом багатьох століть мігрували з Європи в Азію різні племена й народи. Перші офіційні повідомлення про Білокуракинський край датуються серединою ХVІІІ століття, а саме — 1750 роком.
Найбільш достовірна інформація про виникнення селища Білокуракине відображена в архівах князів Куракиних. Тут розповідається про те, що в 1700 році Петро І, повертаючись із другого Азовського походу в супроводі свояка князя Бориса Куракина, зупинився в ма-льовничій місцевості, що розкинулась уздовж річки із крейдовим дном. Гарна місцевість сподобалася Куракину й Петро І віддав її князеві, надавши право самому визначити кордони володіння. Куракин був радий такому подарунку. Того-таки року він заснував невелике село, якому дав назву від річки Біла і свого прізвища. Однак через деякий час з’ясувалося, що за спадкоємними документами подарована князю Куракину земля значною частиною належала Тарабановій і Тев’яшеву. З останнім князь уклав угоду, а маєтком Тарабанової заволодів силою.
Адміністративно-територіальні межі і статус Білокуракинського району з часів його заселення змінювалися кілька разів. У період заселення куракинські маєтки входили до складу Острозького Козачого слобідського полку Воронезької губернії. На кінець XVІІІ століття село Білокуракине стало волосним центром Старобільського повіту Слободсько-Української губернії, а в переддень Першої світової війни — волосним центром Старобільського повіту Харківської губернії.
Луганська область.
