Гроші для пенсії: де їх узяти?

Сьогодні це найбільший головний біль для Пенсійного фонду. Обласний ПФ справляється із своїми планами, і про затримки чи заборгованості з виплати пенсій не йдеться. Навпаки, управління звітує про зростання свого бюджету. За десять місяців зібрано 1,8 мільярда гривень, більше від минулорічних показників майже на 17 відсотків. Мало того, вдалось не тільки припинити зростання боргу до фонду, а за півроку навіть скоротити його на 3,2 мільйона гривень.

Гроші шукали скрізь. Так, новий врожай зменшив борг аграріїв на мільйон гривень. Більш як на шістсот тисяч гривень скоротили заборгованість житлово-комунальних підприємств. Тих, хто не хотів платити сам, змушувала державна виконавча служба, і таким чином було зібрано ще 14 мільйонів. Хай би якими непопулярними видавались комусь ці та інші заходи, саме так вдавалось наповнювати пенсійну казну. Але попри титанічні зусилля пенсійників, робота їх так і не викликала всезагального схвалення серед пенсіонерів. Чому?

Тому що серйозних змін у пенсійному забезпеченні не відбувається. Надзвичайно скромні чергові підвищення пенсій підливають масла у вогонь. Адже зростання пенсії буквально на кілька гривень викликає серед пенсіонерів лише обурення. А тим часом воно обертається новими, нерідко непосильними завданнями для пенсійних фондів на місцях: де і як іще збирати кошти?

Більших пенсій хочуть всі. Але, хоч як дивно, серед податків, запропонованих новим Податковим кодексом, у малого бізнесу чомусь найбільший спротив викликали саме ті, котрі мали б спрямовуватись до ПФ.

Щоб якось згладити цей конфлікт, ідеологи кодексу почали відхрещуватись від нього, називаючи не податком, а збором. Мовляв, він стосується зовсім інших, тобто пенсійних, а не податкових реформ. Але як його не назви, суті це не змінює. І рано чи пізно, а чіткі правила пенсійного забезпечення таки мають бути встановлені. Причому рівні для всіх. І тоді навряд чи так вперто відмовлятиметься від цих платежів малий бізнес.

Адже підприємці тільки-тільки починали усвідомлювати, що і вони мають долучитись до власних пенсійних гарантій. Вперше за два останні роки в області відбулося збільшення на 685 фізичних осіб-підприємців, які офіційно засвідчили, що використовують працю понад двох тисяч найманих працівників. Мало того, роботодавці почали робити перші кроки по виходу з «тіні». За даними обласного ПФ, протягом року майже вдвічі, на 22 тисячі застрахованих осіб, зменшилась кількість тих, хто отримував мінімальну, або ще й меншу зарплату. Одне слово, тільки стали помітними зрушення на шляху довіри між владою і підприємцями, як новий кодекс враз перекреслив усе.

З липня почали працювати нові норми закону про державне пенсійне страхування, якими передбачено обов’язковість сплачувати пенсійні внески фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Це надзвичайно важливо для області, де у структурі платників до ПФ фізичні особи становлять 80 відсотків від загальної кількості. Тож законодавчі зміни залучили до сплати пенсійних внесків ще 52 тисячі спрощенців. І вже за чотири місяці обласний ПФ отримав додатково майже 24 мільйони гривень.

Важлива деталь: лише дві третини підприємців сплачували сповна і вчасно. А, приміром, в обласному центрі, де кількість ринків і зайнятих на них людей найбільша, пенсійні внески сплачувала лише половина підприємців. Надто важкий фінансовий тягар? Важко в це повірити. Адже в окремих районах, скажімо, у Старосинявському чи Шепетівському до справи залучилось більше вісімдесяти відсотків спрощенців. При цьому їх заробітки навряд чи були набагато більшими. До ще більших роздумів спонукає той факт, що навіть попри те, що ПФ максимально використав резерви платників, пенсійна казна не стала більшою. Навпаки, забезпеченість області власними коштами для пенсіонерів стала меншою. Нині вона становить менш як 43 відсотки. І все через те, що темпи пенсійних виплат більші, ніж темпи зростання доходів фонду. За десять місяців 427 тисяч пенсіонерів отримали 4,2 мільярда гривень. А це на 664 мільйони гривень більше, ніж торік. Де ПФ «заробити» такі кошти? Добре, що виручав державний бюджет та перерозподіл коштів з інших регіонів. Але ж і ця казна не бездонна.

Знайти сьогодні пенсіонера, який був би задоволений своїми статками, дуже важко, якщо не брати до увагу ті категорії, які отримали пенсії з урахуванням різного роду пільг і надбавок. Середня пенсія мешканців області становить близько 940 гривень. Прожити на такі гроші місяць практично неможливо. Але люди похилого віку живуть і весь час сподіваються, що хтось колись хоч трохи, а таки додасть їм грошей.

Не хочеться розчаровувати сотні тисяч в їх сподіваннях, але поки що вони марні. Пенсійна система не готова платити більше. Вона сама стоїть на межі виживання. Адже мова вже давно не ведеться про якісні зміни в наповненні пенсійного бюджету. Дуже часто зусилля спрямовані лише на вибивання боргів.

З весни обласному фонду вдалось скоротити їх на 3,2 мільйона гривень. І це вже вважається перемогою. А проте такі суми мало впливають на загальні місячні видатки. А тут ще така прикрість: в одному місці борги гасяться, в той же час в іншому виникають нові. То підведе якийсь район, то раптом забуксує галузь. Ще не встигли розібратись із боржниками від житлово-комунального господарства, як на черзі аграрії. Останні заборгували пенсійникам понад шість мільйонів гривень. Тільки зменшили на півсотні кількість сільгосппідприємств-боржників, як загальна заборгованість галузі знову зросла...

Здається, вирватись із цього зачарованого кола бідності не вдасться ніколи. Графіки погашення заборгованості, штрафи, розривання контрактів з керівниками і навіть кримінальна відповідальність останніх — все це дуже клопітка робота. Але, хоч як прикро, — малоефективна з огляду на масштабність проблеми. В області тільки з початку року Пенсійним фондом було направлено шість сотень матеріалів комісіям з питань погашення заборгованості із заробітної плати та страхових внесків при місцевих адміністраціях. Ще більше — передано органам прокуратури. Але це так і не змусило, скажімо, підприємця погодитись із необхідністю платити до ПФ. Підприємство — отримати нові прибутки. А пенсіонера так і не зробило багатшим.

Не так покарання, як криза, борги і проблеми підштовхують усіх нас до необхідності змін у пенсійному забезпеченні. Реформа, про необхідність якої йшлось уже стільки років поспіль, просто б’є у плечі, підштовхує. І вже хотілося б почути і від урядовців, і від законотворців не те що якісь конкретні розрахунки, а хоча б загальну її концепцію. Вона ж очевидна: система повинна працювати так, щоб нікого, включаючи і дрібного підприємця, не змушувати сплачувати пенсійні внески. Кожен має бути сам кревно зацікавлений у цьому.

Але жодних офіційних ідей з цього приводу, на жаль, поки що не чути. Вони обмежились лише якоюсь фантасмагоричною пропозицією продовжити пенсійний вік у суспільстві, яке хронічно страждає від безробіття та невиплати зарплати. Якщо такими ж буде і решта ідей, то нам не відійти від майданів. А всі ж ми хочемо зовсім іншого.

 

Хмельницький.