Побачити трудове обличчя села

— Переваги такої чіткої і вичерпної інформації великі. Тепер ми можемо чітко зорієнтуватися: скільки в тому чи іншому населеному пункті в найближчі роки з ринку праці може піти пенсіонерів, скільки прийде випускників навчальних закладів, скільки заробітчан можуть повернутися в разі відкриття в навколишніх населених пунктах нових виробництв тощо. У паспортах сільських та селищних рад акумулююся дані й про всі місцеві підприємства та підприємців. Отож інформація, що надходить, образно кажучи, з двох русел — від тих, хто може працювати, і тих, хто може надати роботу — допомагає максимально конкретно сформулювати локальні програми зайнятості з урахуванням особливостей та можливостей кожного села.

— Хоч як це парадоксально, роботи нерідко немає й там, де ниви дають високі врожаї. Потужні приватні структури, які орендують родючі землі, дуже часто весь об’єм сільгоспробіт виконують власною сучасною технікою, яку обслуговують їхні ж працівники. З трудових паспортів сіл це видно дуже яскраво. А в Попільнянському районі наше вивчення показало, що з 10 тисяч тих, хто працює, понад дві тисячі їздять на роботу до Києва. Але трудовий паспорт громади — це не збірник цифр, не статистика, а дуже чесне дзеркало, в якому видно не лише кожного окремого селянина, а і його трудову біографію, сімейні обставини, матеріальний рівень родини. Звідси, наприклад, справедливий відбір людей на тимчасові громадські роботи. Паспорти — ще й помічники приватних підприємців, які збираються відкрити свою справу на території сільської ради. Вони вивчають трудовий потенціал місцевих жителів не за чутками, а за допомогою конкретних документів — паспортів, щоб на основі цього прийняти рішення про працевлаштування тих чи інших жителів навколишніх сіл.

Ми завжди раді поділитися зібраною інформацією із соціальними партнерами, представниками органів влади — щоб спрямувати всі сили на допомогу людині. А якщо справи складаються так, як у Радомишльському районі, де голова райдержадміністрації Ігор Харитончук особисто всіляко сприяє якомога вичерпнішому наповненню паспортів населених пунктів, то дія цього сільського документа стає ще ефективнішою.

Знаючи реальну потребу в робочій силі, направляємо безробітних із сільської місцевості на навчання. На замовлення сільгосппідприємств Олевського району, наприклад, професію тракториста-машиніста здобули 15 чоловік. А загалом в області за дев’ять місяців для здобуття найрізноманітніших професій, в яких відчували потребу сільгоспвиробники, було направлено 722 особи. Особливо хочеться відзначити співпрацю Андрушівського районного центру зайнятості з ТОВ «Імпак», яке займається вирощуванням картоплі та овочів, оснащене найсучаснішою технікою, тож керівник Сергій Малиновський особливо турбується про підготовку кадрів, на цьому підприємстві пройшли стажування 11 безробітних і всі вони працевлаштовані. Нині наші працівники так добре знають ситуацію в різних населених пунктах, що навіть можуть підказати потенційному інвестору, яку зарплату треба платити, щоб повернулися з заробітків люди, які мають потрібні йому професії.

— Паспорт села дає нам об’єктивну картину того, скільки в селі немічних людей. Водночас наші працівники бачать, скільки є тих, хто так і не зміг знайти роботи, а допомогу з безробіття вже не отримує. Завдяки цьому ми бачимо сферу прикладання рук безробітних, які направляються на оплачувані громадські роботи по догляду за особами похилого віку. Безробітні виконують великий обсяг робіт з благоустрою парків, спортивних майданчиків, місць відпочинку, впорядкування братських могил, придорожніх смуг, сільських кладовищ тощо.

За допомогою системи даних, які є в паспортах кожного населеного пункту, взаємодії з сільськими та селищними головами, а також навчальними закладами обласна служба зайнятості працює з дітьми-сиротами. Наприклад, у Чуднові районний центр зайнятості щороку влаштовує День відкритих дверей для дітей-сиріт — випускників шкіл, які приїжджають разом із сільськими головами. В зустрічі беруть участь численні соціальні партнери служби зайнятості, відбувається ненав’язливе, наближене до реалій нинішнього дня спілкування, яке допомагає молодій людині зорієнтуватися при виборі професії. Спеціалісти районного центру зайнятості також щороку виступають ініціаторами та організаторами зустрічі дітей-сиріт — випускників навчальних закладів із представниками влади та роботодавцями. Разом обговорюються можливості працевлаштування таких особливих випускників. Ще до випускних іспитів вони знають, де трудитимуться і проживатимуть.

— Оперативному оновленню даних сприяє система кураторства. Спеціалісти базових центрів зайнятості закріплені за сільрадами, активно співпрацюють із сільськими головами, прагнуть, щоб була використана кожна можливість забезпечити безробітних роботою.

Глибоке знання життя земляків, одержане в процесі ведення паспортів, дає підстави співробітникам нашої служби дедалі настійливіше порушувати питання, пов’язане з тим, що переважна більшість сільських жителів потрапила під дію ухваленого 2009 року антикризового закону. Відповідно до його положень, усіх членів особистих селянських господарств було зараховано до зайнятого населення. Але ті самі дані паспортів переконливо засвідчують, що не можна стригти, як мовиться, під один гребінець усіх сільських жителів. Розшарування на селі — значне, і треба знайти критерії, за якими можна, наприклад, допомогти вдові, яка ніколи не зможе одержати значного прибутку зі своєї земельної ділянки, дати за рахунок служби зайнятості першу професію її дитині.

Працювати так, щоб у центрі уваги перебувала жива людина з її конкретними проблемами — ось у чому ми вбачаємо суть своєї роботи. Й важливим інструментом при цьому виступають створені нами паспорти населених пунктів Житомирщини.