85-річчя з дня народження українського релігійного діяча патріарха Київського і всієї Руси-України УПЦ КП Володимира (1925—1995 рр.) — у миру Василя Романюка — урочисто вшанували у його рідному селі Хімчині Косівського району. У приміщенні загальноосвітньої школи райдержадміністрація спільно з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника організували науково-практичну конференцію «Життєвий і духовний шлях патріарха Володимира (Романюка)», у якій взяли участь митрополит Чернівецький і Кіцманський УПЦ КП Данило, єпископ Коломийський і Косівський УПЦ КП Іоанн, численне високопоставлене духовенство області, науковці, краєзнавці, учителі історії з сіл Хімчина, Космача, Акрешорів, де свого часу Василь Романюк служив священиком. Учасників конференції привітав голова Косівської райдержадміністрації Ярослав Шинкарук. У рамках святкувань розгорнуто виставку світлин цієї визначної особистості, книг і статей про нього. Подібна експозиція, присвячена пам’яті владики, відкрилася також у Косівському районному будинку культури. Органічно вписався в урочистості і районний фестиваль духовної пісні та поезії.

НАША ДОВІДКА

Василь Романюк народився 1925 року в бідній гуцульській сім’ї. 1944 року за зв’язки з УПА 19-річного юнака засудили на 10 років ув’язнення у сталінських таборах на Колимі. Потім додали ще п’ять років, виславши до Магадана. Там Василь одружився з українкою з Волині, теж репресованою. Незабаром у подружжя народився син Тарас — їхня єдина дитина. На Колимі Василь Романюк усвідомив своє покликання й вирішив присвятити життя служінню Богові. Повернувшись в Україну, закінчив Вищі богословські курси, а згодом — духовну семінарію. У 1964—1972 рр. служив священиком на Івано-Франківщині. 1972 року вдруге засуджений на сім років ув’язнення у мордовських таборах та три роки заслання в Якутії. 1976 року на засланні проголошує свій перехід до Української Автокефальної Православної Церкви. 1979 року увійшов до Української Гельсінської Групи. Після заслання емігрує за кордон, де здійснює богослужіння та читає лекції про Українську Церкву. Перебудовчі процеси в Україні покликали Романюка на батьківщину. 1990 року отець Василій прийняв чернечий постриг, взявши ім’я Володимир. Через короткий час був висвячений на єпископа, а потім — на архієпископа. По смерті патріарха Мстислава був возведений у сан митрополита. Всеукраїнський Православний Собор УПЦ КП 1993 року обрав його Предстоятелем УПЦ КП із титулом патріарха Київського та всієї Руси-України. Очолював церкву неповних два роки (1993—1995). Знайдений мертвим 14 липня 1995 р. за нез’ясованих обставин. При спробі його поховання у Софійському соборі було спровоковано сутичку. У результаті захоронений біля головного входу до Святої Софії.