10 грудня в Національному театрі опери та балету України відбувся концерт симфонічного оркестру Маріїнського театру під керівництвом Валерія Гергієва.
Рік, що минає, видався насиченим для російського диригента Валерія Гергієва. У лютому він обійняв посаду декана мистецького факультету Санкт-Петербурзького державного університету, у квітні був включений у список 100 найвпливовіших людей за версією журналу «Tіme», у вересні провів свій ювілейний, XV фестиваль у Роттердамі, у жовтні отримав премію Нельсона Рокфеллера у Нью-Йорку. Разом з тим і Україну маестро знайшов час відвідати...
Про непересічну подію широкий загал дізнався десь за чотири дні до концерту. Виступ оркестру Гергієва навіть не анонсувався в ЗМІ. Концерт, у програмі якого значилися Четверта і П’ята симфонії Густава Малера, відбувся в рамках масштабної акції, присвяченої 150-й річниці від народження і століттю від смерті австрійського генія.
Важко передати словами дбайливість, з якою оркестр Гергієва доносив кожну інтонацію. Четверта симфонія запам’яталася пасторальним голосом солістки Людмили Дудінової та оригінальним таненням, згасанням наприкінці. Враженнями від концерту поділилася український музикознавець, провідний дослідник творчості Г. Малера світового масштабу, Лариса Неболюбова: «Справді подія. І це не моє, це враження міста Києва і всіх тих, хто любить музику. Тому що, здавалося б, уже стільки виконань Малера, стільки інтерпретацій, і коли раптом чуєш таке яскраве власне слово, воно несподівано змушує переосмислити навіть власну думку про твір. Мені здається, В. Гергієв суттєво переосмислив сам конфлікт у П’ятій симфонії, зрушивши співвідношення опозиційних сил. І у нього вийшло по-іншому, можливо, більш сучасно навіть?
«На біс» слухачі почули «Роздум» П. Чайковського і «У печері гірського короля» Е. Гріга у виконанні постійного супутника оркестру В. Гергієва — піаніста Дениса Мацуєва. Часто згадувалось цього вечора ім’я російського композитора та його інфантильна і тендітна інтонація. І справжньою кодою стала інтерпретація мініатюри Гріга, вирішена вкрай динамізовано, змітаючи все на своєму шляху.
Як свідчать виконавці, поєднання зовнішнього спокою і простоти із внутрішнім «нервом» звучання Малера можливе лише за тотальної зосередженості та напруги в оркестрі. Кожен палець диригента, здавалося, виконував покладену на нього функцію, невидимими нитками був пов’язаний В. Гергієв зі своїми музикантами. Справедливо кажуть, що професіонал професіонала завжди розуміє — диригент Гергієв чудово передав музичні думки Г. Малера, котрий також значну частину життя присвятив оперному диригуванню. Загальне внутрішнє враження можна було би виразити словом «добро» — просте, але досягнуте завдяки колосальним зусиллям. Словом, «живий» Малер у Києві...
