В Україні функціонування інституту держзамовлення фактично перетворено на профанацію — такого висновку дійшла Колегія Рахункової палати, розглянувши звіт про результати аналізу формування і виконання держзамовлення на поставку продукції для державних потреб. У загальній структурі держзамовлення понад 80 відсотків у 2008—2010 роках становило замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення їхньої кваліфікації.
Аудитори виявили низку недоліків у сфері освіти. МОН не розробило стандартів щодо врегулювання нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення ВНЗ. Відсутнє обґрунтування розрахунку вартості підготовки одного фахівця, аспіранта, докторанта, що призводить до значної розбіжності у вартості підготовки спеціалістів у різних підвідомчих закладах.
Тож маємо ситуацію, коли зі зменшенням їх кількості та студентів обсяги фінансування загалом збільшуються. При цьому не досягається основна мета — підготовка у достатній кількості висококваліфікованих спеціалістів та їхнє подальше працевлаштування. Відсоток випускників з вищою освітою, що звертаються до служби зайнятості, невпинно зростає.
2010 року обсяг замовлення на підготовку фахівців зріс удвічі, порівняно з 2007 роком, але обґрунтувань і належних розрахунків вартості підготовки спеціалістів за освітньо-кваліфікаційними рівнями МОН навіть не вважало за потрібне подавати до Мінекономіки.
Наприклад, підготовка магістра з права у 2009-му коштувала 12 734, а в 2010-му — 22 055 гривень. Однак чому суму збільшено майже удвічі, за якою методикою розраховано таку потребу — не зрозуміло.
Прес-служба Рахункової палати.
