Шановні колеги, ми розпочали вивчення і прийняття, можливо, найважливішого рішення в парламенті. Тому що у всіх парламентах ухвалення бюджету вважається найважливішою дією і завданням парламентаріїв.
Учора багато говорилося про пенсії, і це правильно. Вчора багато говорилося про корупцію і фінансування Генпрокуратури, СБУ, інших структур влади. І це теж правильно. Але вчора, на жаль, мало говорилося про те, що 2011 рік — рік двадцятиріччя незалежності, рік 150-ї річниці перепоховання Шевченка, рік, коли ми як держава мусили б згадати, що це єдине місце, де народились і живуть українці. Бо в нас у владі хтось дивиться на бюджет, як на інструмент розбудувати свій бізнес, хтось дивиться, як на інструмент розбудувати свою партію, хтось дивиться, як на інструмент розбудувати «руський мир».
А в мене запитання. А що нам, українцям, робити в цій державі? Бюджет для українців хтось збиратиметься приймати? Тому я вважаю, що, обговорюючи бюджет, особливо до другого читання, нам необхідно подивитись на ідеологічну, світоглядну і гуманітарну складову. Дуже добре, що нова влада збудувала бізнес-офіс для Шевченка в Каневі. Слава Богу, що додумалася на могилі Кобзаря не будувати вертолітний майданчик і сауну. Але я думаю, що не бізнес-офіси треба будувати. Треба вкладати кошти в освіту, культуру, в систему оздоровлення. Подивіться, що закладено на наступний рік у бюджет: майже наполовину скорочено кошти на українську книжку, з 33 мільйонів на 20 мільйонів. Якщо взяти, що минулий рік був кризовий рік, і цей кризовий рік, то фінансування бібліотек, музеїв, театрів буде гірше, ніж у кризові роки.
У мене виникає питання: що ми хочемо в країні пропагувати, які цінності, якщо влада пропонує знищити всю систему гуманітарної освіти? Гроші на туризм — це гроші на знищення туризму. Гроші на професійно-технічні училища — це означає, що в нас половина училищ зникне, бо передача їх місцевим бюджетам означатиме, що вони не будуть фінансуватися.
Тому я вимагаю, щоб між першим і другим читанням влада повернулася в бік української держави, повернулася в бік українців і повністю переглянула гуманітарну сферу. Із бюджету треба не церкви однієї конфесії фінансувати, а здоров’я людини, європейську освіту і українську культуру.
І насамкінець. Якщо у владі працюють люди, які не мають національної гідності, то така влада приречена, як і держава, ну, як мінімум, на неуспіх. Тому я мрію про успішну і конкурентну державу, яку ми самі поважаємо і яку світ поважатиме. Тому давайте спільно зробимо бюджет, де є національна гідність цієї держави, і де є національна гідність українців, бо іншого місця для нас у цьому світі немає.
(Із виступу Миколи Томенка на пленарному засіданні Верховної Ради 15 грудня).
