Козяче молоко і трав’яні настої додають сили і здоров’я.
На диво сонячної та погожої днини на порозі свого дому гостей зустрічає привітна, врочисто вбрана жіночка. Знаючи, що їдемо вшановувати столітню мешканку села Рогині Городенківського району Марію Гель, подумуємо, що на обійсті — її дочка. Та правнука ювілярки Галина, усміхаючись, підморгує рідненькій: мовляв, ось які ви в нас молоді!
Як з’ясувалось, столітня бабуся ще така гожа, що не лише ходить, а й допомагає поратися молодим, навіть вареники ліпить! Скуштували ми отих її маколиків із сиром, та й давай розпитувати, в чому ж секрет її довголіття?
— Та які там секрети, — одказує Марія Іванівна. — Ніколи не була в лікарні, не вживала жодних пігулок, а, як слабувала десь-колись, допомагали трав’яні чаї, компреси, козяче молоко. Ото й увесь лік! За життя горілки ніколи не пробувала, хіба що винця домашнього. А то колись хто дохторів знав? Народжувала, як усі, вдома. Двох синів, Петра й Романа, і дочку Наталію, народними засобами й лікувала за потреби. Та, видається, міцними були мої діточки, бо щось не пригадую їхніх болячок.
Ювілярка розповідає, що із дванадцяти літ служила в панів. Грамоти не знає, лише кілька букв, зате рахує справно. Чоловік Антін був родом із села Ясенева Пільного, а в Рогині, на цьому грунті, подружжя звело свою хату. Добротну, як на ті часи, ще й добудовували згодом. Чоловік воював на двох війнах, а повернувся, то не мав спочинку: ростили дітей, відтак і внуків дочекалися. Весь вік Марія Іванівна трудилася в місцевому господарстві, спочатку — біля овець, згодом у ланці, а вдома тримали й корів, і поросят, і пташине царство. Як усі в селі. Та ще й біля поля роботи чимало. Не шкодувала себе, лише дуже сумує, що вже двадцять літ, як утратила чоловіка, а найстарший син Петро торік помер. Змахує сльозу старенька при цьому спомині, і думається, що любляче материнське серце навіть і в сто літ гаряче й уболіває за дітьми...
Кажуть, Бог дає таке довге життя добрим і щирим людям. Бо й справді, побожна й працьовита Марія Гель заслужила собі ласку від Господа та повагу від людей і рідних. А на святкову гостину з нагоди столітнього ювілею зійшлася численна родина. Тішиться старенька, що має ще молодшого брата Василя в селі, дочекалася дев’ятьох онуків, тринадцятьох правнуків та ще й шістьох праправнуків! Правнука Галина, секретар сільської ради, з чоловіком Миколою Довганюком й доглядають її, й коло своєї господарки пораються. Будують он хату нову. А Микола ще й кооператив заготівельно-збутовий зареєстрував, обладнує для його потреб колишню колгоспну тютюносушарку, викуплену в місцевих селян як майнові паї. Придбав сяку-таку техніку наразі, та сподівається, що вдасться чогось домогтися. Що ж, продовжується життя в маленькій Рогині!
Івано-Франківська область.
