21 грудня минає 20 років як в Україні (тоді ще УРСР) створено республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР, що після проголошення незалежної України трансформувалось у відповідний фонд України та його управління, зокрема, Київське. Упродовж усього цього часу тут працювала, а останніх майже півтора десятка літ головне управління Пенсійного фонду України у Києві очолює Надія Федорівна ВЕРНИГОРА (на знімку). Пропонуємо розмову з нею кореспондента «Голосу України».
— Ви пригадуєте, з ким, і з чого саме починали розбудову пенсійних органів столиці?
— Це були самовіддані ентузіасти і блискучі фахівці: Анатолій Іванович Холоденко, Анатолій Васильович Нечаєв, Ірина Ованесівна Квят, Світлана Миколаївна Купріна, Тамара Миколаївна Капліна — усіх не перелічити. Більшість з них уже й самі пенсіонери, але ще чимало ветеранів тієї «хвилі» досі трудиться в нашому колективі.
А починали ми з добору кадрів для підрозділів фонду, оскільки потреба була не просто у фахівцях, а в таких, які можуть і вміють працювати в дуже специфічних умовах — з людьми похилого віку. Та, мабуть, найскладнішим завданням стали нові функції у боротьбі зі зростанням заборгованості з виплати пенсій, погашення недоїмок, наповнення пенсійного бюджету. Саме злагоджена професійна робота нашого колективу сприяла тому, що в Києві не було жодного випадку заборгованості з виплати пенсій.
— Нині мало не щодня стаємо свідками та учасниками дискусій про пенсійну реформу в Україні. Яка тут ваша позиція?
— Нам, як кажуть, не звикати. Ще 10 років тому ми вже зробили в Києві перші кроки до запровадження пенсійної реформи: почали і створили систему персоніфікованого обліку відомостей для загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Нині вже 1 млн. 132 тис. киян отримали свідоцтва про таке страхування.
Не менш важливим і відповідальним кроком у реформуванні стала передача органам Пенсійного фонду функцій призначення і виплати пенсій, зокрема, військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян. І це було не просте злиття відповідних служб органів соціального захисту з нашими, а подолання серйозних організаційних і психологічних проблем. Зазначу, що ми зробили це без втрат.
Тож до нинішніх колізій пенсійної реформи ми прийшли загартованими і досвідченими — 1756 висококваліфікованих співробітників головного управління Пенсійного фонду України у Києві. До речі, 95 відсотків їх — жінки.
— Надіє Федорівно, як я переконався, головне управління Пенсійного фонду України у Києві стало не лише розпорядником, а й порадником. З якими проблемами, питаннями найчастіше звертаються до вас ті, хто оформляє пенсії?
— Не злічити! Від проблем зі стажем держслужби до складних випадків перерахувань. Особливо зросла кількість запитів киян щодо призначення пенсій громадянам України, котрі працювали чи нині мешкають у державах — учасницях СНД, зокрема, в районах Крайньої Півночі Російської Федерації або в регіонах, до них прирівняних. Навіть попри те, що всі ці питання урегульовані відповідними угодами. Вони деталізовані, й у межах нашого інтерв’ю неможливо розкрити подробиці. Тож, якщо читачів вони зацікавлять, то ми готові надати вашій газеті детальну інформацію про ці угоди.
— Так. А зараз приєднуємося до численних вітань з ювілеєм київських пенсіонерів, котрим ви допомогли гідно піти на заслужений відпочинок.
— Дякую і вам.
Інтерв’ю взяв Геннадій ДУШЕЙКО.
Фото надане головним управлінням Пенсійного фонду України у Києві.
