Хто допоможе одинокому інваліду?

До корпункту «Голосу України» у Чернівцях надійшов лист від 74-річного пенсіонера, інваліда другої групи Дмитра Георгійовича Гещука. Дідусь мешкає у селі Великий Кучурів Сторожинецького району. Одинокий інвалід скаржиться, що у нього мало шансів пережити нинішню зиму, він ризикує замерзнути у власному помешканні. Пенсіонер змушений ночувати у сільській лікарні, а вранці через усе село на милицях повертатися додому. Попри добре ставлення місцевих медпрацівників до дідуся, вони вже м’яко натякнули, що він не може там постійно жити, адже лікарня невелика, і місць навіть для хворих там не вистачає.

Чому Дмитро Гещук опинився в такій складній ситуації? Річ у тім, що під час червневої повені його оселя, розташована поряд із потічком, чи не найбільше у селі постраждала від затоплення — вода сягала аж до стелі. Так за один день чоловік втратив усе, що нажив за своє життя (майже 40 років він працював будівельником). За іронією долі, в день затоплення дідуся саме оперували в обласній лікарні, тому рятувати домашні речі було нікому. А співмешканка Дмитра Гещука, котра до повені проживала разом з ним, не бажаючи займатися його проблемами, повернулася жити до дітей.

Зараз у будинку Дмитра Георгійовича мешкати просто неможливо: вологість там така, що важко дихати. Стіни, підлога, стеля вкриті суцільним шаром плісняви. Та й спати нема на чому, бо єдиний диван довелося викинути, як, зрештою, і все інше — телевізор, посуд, більшу частину одягу, зіпсовані продуктові запаси тощо. Харчується лише тим, що приносять сусіди та небайдужі односельці.

Та основна проблема пенсіонера полягає навіть не в тому, що взимку йому ніде жити, нічого їсти. Інвалід вимагає від влади розчистити той самий потічок, захаращене русло якого й спричинило повне затоплення його будинку, та відбудувати міст. Бо зараз на його місці поставлена кладка, якою небезпечно переходити навіть людині, котра може нормально пересуватися. Якщо цього не зробити тепер, то навесні, коли почне танути сніг, обов’язково затопить знову. До того ж у зв’язку із важким післяопераційним станом Дмитро Гещук не зміг зробити ремонт у будинку, мало того — навіть відновити електропостачання. На виділені державою 30 тисяч гривень (йому чомусь присвоїли другу категорію) вдалося лише прибрати післяповеневі завали та купи сміття на подвір’ї й городі. За словами пенсіонера, сусідам присвоїли першу категорію (100 тисяч гривень) та виділили земельну ділянку, тому вони вже живуть у новозбудованому домі.

Куди тільки Дмитро Георгійович не звертався — від сільської ради до облдержадміністрації, але результату ніякого.

Після відвідин непридатної для життя оселі Дмитра Гещука кореспондент вирішив поспілкуватися із сільським головою Миколою Єричуком. Та його на місці не застали. За словами його заступниці Марії Цуркан, сільський голова перебував десь на околиці села (а воно досить велике), тому з ним розминулися.

Про проблему пенсіонера у сільраді знають, але допомогти поки що нічим не можуть, бо грошову допомогу згідно з комісійно визначеною другою категорією йому вже виплатили, а на розчистку потічка та будівництво моста у сільському бюджеті коштів бракує. Сподівалися, що їх виділять з державного бюджету. Кошторис уже складений, але відповіді зі столиці досі немає. Якщо грошей не дадуть, то спробують зарадити справі власними силами. Коли саме — заступник сільського голови не уточнила. Та все ж не зрозуміло, чому навіть не намагалися допомогти людині похилого віку, коли погода ще дозволяла.

З огляду на те, що сільський голова — це посада виборна, можна припустити, що Микола Єричук, котрого село обрало вже втретє, був зайнятий передвиборними клопотами і не мав часу на виконання своїх інших, не менш важливих, обов’язків.