Найважливіша тема для розмов, крім війни на сході України, — як пережити зиму, що наближається? Підстав для занепокоєння не бракує: із червня ми не одержуємо російський газ, альтернативного палива теж недостатньо, розраховувати на електроенергію в обсягах, яких потребуємо, не доводиться. Водночас маємо ще й брак правдивої інформації щодо того, які в нас є ресурси, скільки потрібно їх використати, а скільки заощадити? Оливи у вогнище доливають деякі політики, котрі використовують газову кризу як важіль боротьби за майбутню владу з нинішньою. Свою справу робить і пропаганда наших недоброзичливців, які всіма способами, часом негідними, намагаються переконати суспільство, що от уже цей сезон ми не переживемо — вимерзнемо як вид...
Яка насправді ситуація з енергетичними ресурсами, і чи вона катастрофічна — розмова кореспондента «Голосу України» з директором спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея», доктором наук з державного управління Геннадієм РЯБЦЕВИМ (на фото).
Про електроенергію
— Геннадію Леонідовичу, будь ласка, дайте відповідь на запитання, яке непокоїть громадян: «Як зимуватимемо, які ресурси маємо і чого чекати? Чи можливо прожити зиму без російського газу і не заморозити країну?»
— Насправді електроенергії і тепла для використання у побуті в Україні достатньо — ці ресурси значною мірою диверсифіковані. Якщо говорити про постачання електроенергії, то трохи більше 40% її надходитиме з АЕС. Приблизно стільки само — з газових, вугільних, теплових і гідроелектростанцій, альтернативних джерел. Проблем із виробництвом електроенергії на АЕС не буде: на всі блоки вже надійшло, і за економічними угодами ще надходитиме, паливо з РФ. Щодо вугільних і газових електростанцій, ситуація є проблемнішою.
Про вугілля
Та спочатку про вугілля, зокрема енергетичне, якого потрібно 35 млн. тонн щороку. Досі українські шахти видобували його достатньо, щоб забезпечити опалювальний сезон, тож в імпорті не було потреби. Україна навіть експортувала доволі велику кількість цього палива у РФ. Нині ситуація змінилася: за півроку видобуто 33 млн. т, але не все енергетичне — у цій кількості є також сировина для хімічної і металургійної промисловості та інших потреб.
Проте для роботи електростанцій необхідне саме енергетичне вугілля, котрого бракує, і яке Україна змушена буде купувати за кордоном. Але йдеться не лише про видобуток чи закупівлю, а й про можливість доправити одержане паливо на ТЕЦ і ТЕС, п’ять з яких розташовані на сході країни — в зоні АТО, а одна — Слов’янська — повністю зруйнована. Та й чимало залізничних колій і мостів теж зазнали руйнації, тоді як робота теплоелектростанцій потребує безперебійного забезпечення цим енергоносієм.
Про ціни
Загалом запаси вугілля на ТЕС порівняно з минулим роком удвічі менші. Тож сподіватися на те, що вони зможуть забезпечити постачання електричної і теплової енергії підприємствам і громадянам не доводиться. А для ТЕС, розташованих на заході та в центрі країни, вугілля завозитиметься із-за кордону. Нині пропозицій на світовому ринку навіть надлишок, що зменшує вартість сировини. Зараз ціни на вугілля на ньому — нижчі, ніж в Україні, оскільки переважну його більшість видобувають відкритим способом. Навіть з доставкою — це 80—95 доларів за тонну проти понад 100 доларів у нас. Перші його закупки можуть зайти в Чорноморські порти України вже невдовзі.
— Скільки такого вугілля потребує Україна?
— Завезти необхідно близько 5—7 млн. т. Але є застереження: угоди слід підписувати, не чекаючи початку зими, бо наші урядовці часто обходяться лише деклараціями про наміри...
— Хто закуповуватиме вугілля? Адже більшість ТЕС і ТЕЦ — приватні підприємства? Чи може таке статися, що власник скаже, мовляв, державі треба, то хай і купує...
— Держава має достатньо важелів впливу на таких власників, тим паче, що у нас в енергетиці запроваджено особливий стан.
Про газ
— За держстатистикою, майже половина електростанцій працюють на газі, з постачанням якого в України особливі проблеми. Чи маємо можливості розв’язати їх завдяки альтернативному паливу?
— Оскільки газ — найбільш технологічний та екологічний енергоносій, що не потребує підвідних шляхів, складів для його зберігання, очисних споруд, тобто допоміжного обладнання, то зрозуміло, чому більшість електростанцій були розраховані саме на нього. Тим паче, що досі його не бракувало.
— І що у нас з газом нині?
— Україна споживає майже 50 млрд. куб. м. вуглеводнів на рік. Якщо не враховувати анексований Крим, то — 48 млрд. кубів. Власний видобуток — майже 20 млрд. кубів. За вилученням «Чорноморнафтогазу», «націоналізованого» Кримом, залишається 18 млрд. Ми потребуємо щонайменше 30 млрд. кубів вуглеводнів. Де їх узяти? Майже 15 млрд. кубів є в українських газосховищах. Тож треба ще 15 млрд. Із них — за рахунок заміщення мазутом, газойлем, вугіллям або резервним паливом — можливо отримати майже 2 млрд. кубів.
— Чому стільки, а не більше?
— Більше неможливо, оскільки це потребуватиме великих капіталовкладень і часу, та й самого альтернативного палива. Адже українські НПЗ вже давно не випускають, приміром, достатню кількість мазуту через збитковість його виробництва. На початку 2000-х це компенсувалося за рахунок вищої вартості світлих нафтопродуктів — бензину і дизельного палива. Тепер це неможливо, бо в такому разі вони стануть золотими. Тож залишається десь узяти ще 13 млрд. кубів газу.
Про реверс
Для цього можна використати так званий реверс, з якого дуже тішаться наші урядовці, але котрий насправді не є реверсом. Це — закупівля певних обсягів газу на вільному чи, по-іншому, спотовому ринку Європи. До квітня ми можемо розраховувати на 3 млрд. кубів цього енергоносія. Тож маємо десь узяти його ще 10 млрд. кубів. Також за рахунок режиму економії можна заощадити 2—3 млрд. кубів.
Тож залишається знайти ще 7 млрд. кубів. Уряд розраховує, що за фактом військових дій на сході країни буде призупинена робота великої кількості промислових підприємств. До того ж чимало їх — середнього і низького тиску — зруйновано. На це скидаємо ще майже 2 млрд. кубів. Тож нам бракує приблизно 5 млрд. кубів газу. Залежно від того, якою буде зима — холодною чи не дуже — ми і відчуємо їх відсутність. Тому потрібно шукати газ, у тому числі і в РФ, хоч як би хто до такої ідеї не ставився.
— Чимало політиків і урядовців переконують суспільство, що Україна спроможна прожити цю зиму без російського газу. Це реально?
— Цілком, але в такому разі зима може виявитися для нас дуже суворою.
— А надії на реверс вуглеводнів з європейських країн, зокрема зі Словаччини, з якою дуже гучно підписали про це угоду?
Про реалії
— Справді, гучно. Та й балачок про те, що Україна гарантовано одержить щонайменше 15 млрд. кубів газу — 10 млрд. зі Словаччини і 5 млрд. з Польщі — не бракувало. Проте уряд чомусь не пояснює, як саме вони мають надійти в Україну. Адже двосторонні угоди між «Газпромом» та європейськими операторами газотранспортних систем не передбачають можливості реверсу. Там прописаний пункт про спрямування вуглеводнів лише в одному напрямі, змінювати який можна лише з дозволу російського газового монополіста.
Але 15 млрд. газу реверсом не буде й з інших причин. Поясню. В України є не лише магістральні газогони, а й обвідні, так звані байпаси, що сполучають основні гілки. За часів СРСР вони слугували здебільшого для вирівнювання тисків у системі і проведення ремонтних робіт без зупинення основного газогону. Використовували їх і в надзвичайних ситуаціях. Якщо йдеться про них, то до 1 квітня наступного року ми зможемо одержати не більш як 3 млрд. кубів — так званий малий реверс.
Про сувору правду
Утім, ще раз повторюю: про реверс не йдеться, бо це той газ, який можна спрямовувати до України байпасами. Щодо збільшення обсягів до 7 —10 млрд. кубів, то для цього потрібно модернізувати відповідне обладнання, зокрема на території Словаччини, побудувати інтерконектор. Одне слово, підготувати інфраструктуру. Але для цього потрібні чималі кошти і час. І гарантії української держави, що таку кількість вуглеводнів Україна відбиратиме. Наш уряд не поспішає цього робити, тому словаки занепокоєні, чи не простоюватиме ця інфраструктура, якщо Україна розв’яже проблеми з постачанням енергоносія? Тож про 15 млрд. кубів «реверсного» газу нині годі й казати.
— Але ж уряд заспокоював суспільство, що ми їх матимемо!
— У цьому, на мій погляд, і полягає помилка уряду, котрий замість того, щоб сказати правду, пояснити все чітко й зрозуміло, що у нас є, а чого бракує, що слід робити громадянам і підприємцям під час осінньо-зимового періоду, вводить людей в оману, запевняючи, що у нас усе нормально і проблем немає. Адже саме прозорість і відкритість усіх органів виконавчої влади є запорукою того, що громадяни підтримають навіть її непопулярні рішення, а не виходитимуть на мітинги протесту. Якщо урядовці цього не зрозуміють, то можна очікувати не лише проблем опалювального сезону, а й сезону спротиву. Саме закритість дій влади може підштовхнути країну до того, що вона впаде в обійми агресора.
Про ощадливість
— І що пропонує нам уряд?
— Уряд зокрема запровадив систему антикризових енергетичних штабів, які розподілятимуть ліміти, котрі він визначив для регіонів. Якщо проаналізувати, то з’ясовується, що вони в два рази менші, ніж звичайні обсяги споживання. І розподілятимуться у... ручному режимі. До того ж за регіонами, а не підприємствами, критичними для нормального функціонування економіки. Це викликає подив, оскільки такий розподіл — шлях для корупції. Крім того, далеко не у всіх регіонах керівниками штабів призначено голів ОДА чи РДА. Натомість таке право надане керівникам підприємств газопостачання — облгазів. У такий спосіб їм надано механізми для отримування надприбутків, можливість відкривати газ для одних підприємств і закривати його для інших.
— Нині точиться багато розмов про те, що від браку газу передовсім постраждають побутові споживачі, які мерзнутимуть у своїх оселях...
— Так. Якщо раніше «Теплокомуненерго» мали забезпечити мінімальну температуру в оселях 18 градусів, то зараз їм дозволено знизити її до 16. А з урахуванням втрат в українських тепломережах фактично температура в них становитиме від 12 до 14 градусів — якщо зима буде холодною. Це стосується і промислових підприємств також. Їм запропоновано скоротити тепло- та енергоспоживання до мінімуму. На великій кількості державних підприємств — залежно від їхнього фінансового стану — працівники змушені будуть піти в кількатижневі, зазвичай неоплачувані відпустки. Уряд вважає, що цих заходів буде достатньо, аби компенсувати 5 млрд. кубів, яких бракує для закриття газового балансу.
Про ризики
— Але якщо в оселях будуть холодні радіатори центрального опалення, то споживачі увімкнуть електрообігрівачі. Чи витримають навантаження електромережі — особливо в так званих хрущовках чи інших спорудах, не розрахованих на це споживання?
— Це може стати істотною проблемою, оскільки в Україні майже половину електроенергії забезпечують АЕС, які неспроможні змінювати потужність протягом дня, доби чи місяця. У нас немає також потужностей, які здатні компенсувати пікове зростання навантаження у вечірні чи ранкові години. Дефіцит потужностей для регулювання — одна з ахіллесових п’ят української енергетичної системи: наші станції можуть не впоратися із зростанням енергоспоживання у пікові години. Щоб цього уникнути, плануються віялові відключення електроенергії для промислових і побутових споживачів —на дві години вранці та увечері.
— Ох...
— Так, це може спричинити соціальні протести. Тому, на мою думку, енергетики намагатимуться до них не вдаватися.
Про столицю
— Ваші прогнози щодо перезимування киян за ситуації, що склалася з енергоресурсами в столиці?
— Якщо проаналізувати, хто саме роздмухує проблеми, чимало з яких навіть близько не присутні, то основний вал такої інформації іде із ЗМІ. Не знаю, чому так сталося, але наша преса здебільшого передруковує інформацію із російських джерел, не перевіривши факти, цифри, дані, на які посилається. За повідомленнями російських інформагенцій, у Києві вже давно вимкнули «все»: світло, гарячу воду, а газу бракує мало не половини від необхідної кількості. Тим часом усі тутешні ТЕЦ працюють у штатному режимі, а нестача газу не настільки велика, щоб казати про можливість «енергетичного колапсу».
Зрозуміло: сезон буде важкий, але значною мірою все залежатиме від того, як поводитиметься населення. Якщо городяни прислухаються до порад про утеплення приміщень, заощаджуватимуть тепло, гарячу воду, електроенергію, то перезимуємо без особливого напруження. Хіба новина, що влада всіх часів і, як кажуть, усіх народів мало чого робила для громадян? Не виняток і цьогорічна зима.
І хіба ми не звикли покладатися здебільшого на себе у таких ситуаціях: порятунок потопельників справа рук них самих? Однак будемо сподіватися, що нова київська влада та український уряд зроблять усе можливе, щоб опалювальний сезон ми пройшли без великих втрат і потрясінь. Адже якщо вони цього не зроблять, то ризикують повторити долю своїх «попередніков».
Інтерв’ю взяла Валентина ПИСАНСЬКА.
