Із виступів представників фракцій

— 9 грудня Президент України започаткував перший етап адміністративної реформи, яка передбачає суттєві зміни в структурі центральних органів виконавчої влади. Президент наголошує, що реалізація адміністративної реформи працюватиме на підвищення ефективності державного управління, наближення влади до людини. Існуюча до недавнього часу система, за якою один орган, як правило, галузеве міністерство, одночасно ухвалював рішення, забезпечував його виконання і контролював цей процес, продемонструвала абсолютну неефективність. За таких умов створювалися широкі можливості для корупції, зловживання владою, саботажу, невиконання законів та ігнорування інтересів людей.

На першому етапі першочергова увага приділяється реформуванню Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади. Суттєво зменшилася кількість членів уряду, скасовано урядові комітети, більш як на 50% буде скорочено секретаріат Кабінету Міністрів. Це дозволить прискорити підготовку і прийняття урядових рішень, уникати дублювання функцій. Визначено шість типів центральних органів виконавчої влади — міністерство, служба, інспекція, агентство, незалежні регулятори та органи зі спеціальним статусом. Із 112 центральних органів виконавчої влади створено 63, у тому числі 16 міністерств, 28 служб, 13 агентств і сім інспекцій.

Запроваджується нова система державного управління, за якою міністерства будуть розробляти стратегію діяльності та політику, а агентства — управляти державним майном, природними ресурсами, реалізовувати проекти. Служби — надавати послуги громадянам та юридичним особам. Інспекції — здійснюватимуть контроль в інтересах громадян за роботою правоохоронних органів. А незалежні реєстратори — ухвалюватимуть об’єктивні й неупереджені рішення на ринках природних монополій.

— Найголовнішою темою сьогодення є реформи в суспільстві й, зокрема, реформа державної влади. Мета її, на перший погляд, зрозуміла: оптимізація системи центральних органів влади та підвищення ефективності державного управління. Сподіваюся, що ця ініціатива вийде на новий формат відносин між центром та регіонами і стане підґрунтям для реалізації національних інтересів. Разом з тим, не слід забувати, що майбутнє перетворень залежить від людей, які їх реалізують. Можна дискредитувати реформу її виконанням, вихолостити її суть, викликати обурення суспільства. За останні роки ми були свідками того, як важливі перетворення дискредитувалися через неефективну роботу й відвертий саботаж чиновництва та незрозумілість для громадян. Запорукою ефективності реформ є спадкоємність влади. На жаль, говорити про чітке дотримання цього принципу важко, оскільки він був порушений ще в 2005 році, коли відбулася масова зачистка державних службовців. Сьогодні знову постає питання формування професійного чиновництва, яке служило б державі, а не корпоративно-егоїстичним інтересам.

На недавньому засіданні РНБО Президент закликав уряд казати правду щодо соціально-економічної ситуації в державі. Більше того, підвищення ефективності висвітлення діяльності органів виконавчої влади та поширення інформації про здійснювані в державі реформи розглядається як відповідь на виклики національній безпеці держави у 2011 році.

— Як говорив один західний економіст, ви не можете вирішити проблему, поки не визнаєте, що вона у нас є. Другого грудня парламентська більшість прийняла рішення, яке було продиктоване суто політичними мотивами. Точніше, відмовилася проголосувати за проект постанови про парламентські слухання щодо стану та перспектив розвитку відносин України з Росією та Євросоюзом. Влада продемонструвала небажання публічно обговорювати ключові питання зовнішньої політики. Але зовнішньополітичну диспропорцію у трикутнику «Україна—Європа—Росія» нікуди не подінуть. Як відомо, проблеми повільно вирішуються, зате швидко розмножуються. На європейському напрямку маємо значно нижчу динаміку, аніж на російському. З одного боку, аморфний план дій щодо безвізового режиму, який ні до чого не зобов’язує Європейський Союз, а також переговори щодо угоди про асоціацію, що тривають уже чотири роки. З другого, бартер «флот на газ», і дедалі конкретніші й масштабніші проекти у базових галузях української економіки. Але чи піде на користь Україні ця висока динаміка відносин з Росією? Останнім часом бачимо постійні спроби взяти під контроль нашу газотранспортну систему, досягти злиття «Нафтогазу» з «Газпромом», спостерігаємо рецидиви митних воєн. Згадані парламентські слухання і задумувалися для визначення політичного балансу в трикутнику «Україна—Європа—Росія», балансу, вигідного насамперед для України. Для комплексного аналізу необхідна узгоджена робота законодавчої та виконавчої гілок влади.

— Не за горами двадцята річниця незалежності. Згадаймо — починали ми свій новий відлік, перебуваючи за багатьма показниками у двадцятці найрозвинутіших країн світу. Нині ми теж у двадцятці. Але в другій сотні. Абсолютно очевидно: старі підходи, за якими жили і працювали, всі ці рішення давно себе вичерпали. Радикальне оновлення всіх сфер нашого буття вже просто неминуче. І можливості чи не вперше теж склалися унікальні. Ще ніколи у нас не було такої слухняної вертикалі всіх гілок влади, такого чіткого підпорядкування єдиному центру, ще ніколи так в автоматичному режимі за єдиним помахом руки не працював вітчизняний парламент. Одне слово, можна спокійно, не звертаючи увагу ні на що і ні на кого, робити все, в тому числі й реформи. Судячи з усього, процес пішов. Тільки в якому напрямку? Так, реформи можна здійснити швидко, навіть ефектно, обравши найкоротший шлях, а саме перерозподіл загального пирога. Тобто відібрати в одних і передати іншим. Але пиріг від цього більшим не стає. Є й інший шлях — вкласти ресурси в розвиток, створити нові продукції з якісно іншими властивостями. Це, звичайно, довша дорога, без особливого ефекту на початку, з багатьма невідомими і значними ризиками.

— Одне із ключових питань, яке нам належить розглянути найближчим часом і яке хвилює всіх, це реформа пенсійної системи. Ознайомлення з пропозиціями уряду по пенсійній реформі дає підставу заявити, що вони розроблені не в інтересах людини праці, не з метою підвищення рівня життя наших пенсіонерів, а винятково з метою одержання чергового траншу кредиту МВФ. Ми, комуністи, вважаємо неприпустимим, щоб в умовах, коли за останні два десятиліття тривалість життя в Україні різко скоротилася, було піднято пенсійний вік і збільшено на п’ять років необхідний для одержання пенсії виробничий стаж до 30 років для жінок і до 35 років для чоловіків. Такі заходи призведуть до значного зростання безробіття, насамперед серед нашої молоді. Ми проти, щоб були скасовані спеціальні пенсії для тих, хто пропрацював у тяжких умовах і на шкідливих виробництвах, для ветеранів Збройних сил і ветеранів правоохоронних органів, інших категорій, чия робота або служба пов’язані з ризиком для здоров’я та життя. Категорично заперечуємо проти того, щоб пенсії обкладалися прибутковим податком, бо це не дохід, а заощадження наших громадян. А також вважаємо за необхідне істотно скоротити розрив між максимальною й мінімальною пенсіями. В Україні немає сьогодні умов, щоб впроваджувати дві паралельні пенсійні системи — накопичувальну і солідарну.