З початку року в столиці пожежі забрали життя 59 людей, ще 64 отримали травми та опіки. Між тим, попереду у вогнеборців — щось на кшталт «високого сезону». Коли на вулицях мороз, люди починають додатково обігрівати свої помешкання. І до стандартної причини пожеж (нехлюйства із вогнем) додаються перевантаження мереж та «закорочення». «Голос України» вирішив перевірити, чи готові рятувальники до безсонних ночей та «пекучих» буднів.

 Київ, вулиця Урицького, 33. У невеличкій будівлі з символічною каланчею (її висота значно нижча від більшості тутешніх багатоповерхівок) розміщується Солом’янське райуправління ГУ МНС України у м. Києві. Або ж, простіше кажучи, пожежна частина №3. Тут, як з’ясувалося, до можливого збільшення кількості пожеж немає потреби готуватися. Мовляв, і так щохвилини усі бійці, як піонери, завжди готові!

— Про те, яким буде робочий день, — наперед ніколи не знаєш. Буває, що все минає тихо і спокійно, а буває по три виклики на день. Коли лунає сигнал тривоги, його чують усі, хто перебуває на території частини. Чергові відразу збігаються в гараж, збираються і виїздять на виклик. У кожній машині — по чотири бійці та водій. На збір та виїзд по тривозі влітку йде в середньому 35 секунд. Узимку трохи більше — до 45, — розповідає начальник караулу Володимир Сокирко (на знімку). І, щоб не бути голослівним, навіть погоджується продемонструвати готовність своїх бійців.

За мить у частині лунає сигнал навчальної тривоги. Кліп очима — і в гаражі уже метушаться пожежники. Кілька секунд і двері відчиняються, машина готова їхати на завдання. Аби не гаяти час, у частині усе мало не до автоматизму доведено. До слова, бійці навіть сплять одягнені, щоб як тільки-но пролунає сигнал тривоги, можна було вскочити у верхнє обмундирування і поїхати боротися із вогнем. З тієї само причини заправлятися машини їздять також у повному бойовому складі.

Попри це, прості громадяни оперативність вогнеборців не завжди оцінюють «на відмінно». Киянка Олена пригадує, як кілька місяців тому стала свідком пожежі. Мовляв, тоді рятувальники приїхали хвилин через 20...

— Уявіть, я встигла набрати з мобільного 101, повідомити про пожежу (до речі, я не була першою), зайти у продуктовий магазин, скупитися і навіть дочекатися своєї маршрутки, а пожежна машина тільки приїхала... Наче пішки йшли, їй-Богу.

Про те, що заважає пожежникам-рятувальникам виконувати свої функції оперативніше, ми запитали у заступника начальника Солом’янського райуправління ГУ МНС, начальника відділу наглядово-профілактичної діяльності Володимира Беднарчика. Відповідь не стала несподіваною. У переважній більшості випадків усьому виною — затори на дорогах.

— Пробки бувають такі, що спеціально і не вигадаєш. Особливо, якщо пожежі зранку в години пік, або десь о 5 вечора трапляються. Ми можемо годинами стояти. Тоді доводиться по рації передавати, що ми під’їхати не зможемо, і на виклик виїздить інша група, навіть із сусідніх частин.

Не допомагають швидше пересуватися вулицями і спеціальні проблискові маячки. Люди, мовляв, на них просто не реагують. Але дістатися місця пожежі — це ще не все. Тут на рятувальників чекає нове завдання — під’їхати до потрібного будинку, під’їзду, вікна... Адже, по-перше, заїзди у двори, як правило, розраховані на легкові автомобілі. І водіям пожежних машин доводиться дуже постаратися, щоб туди протиснутися. По-друге, кількість стоянок постійно зменшується, тому більшість авто власники залишають просто під вікнами. Прибрати чи посунути його рятівники не можуть.

Наступна проблема — пошуки пожежного гідранта (пристрій для відбору води із водопровідних мереж для гасіння пожежі). У багатьох країнах світу їх роблять «наземними» — стовпи, які у фільмах постійно збивають горе-водії і звідки потім під напором б’є вода. У нас же через морозні зими гідранти доводиться «ховати» під землею. Аби їх точно ніхто не поцупив, водії їх ще й своїми автівками зверху «прикривають».

— Ми привозимо на виклик певний об’єм води. Його, як правило, хвилин на п’ять вистачає. Тому, коли ми приїжджаємо на пожежу, одна машина йде на гасіння, інша — на гідрант. А що робити, коли на ньому авто стоїть? Узимку — інша проблема. Іноді ЖЕКи на них спеціальні конуси ставлять, які від снігу та льоду захищають. Але буває, що і забувають це зробити. Тоді доводиться брати ломи і розбивати лід, аби дістатися до кришки гідранта. Та на це все час потрібен...

Час, якого зазвичай немає. Уявіть, сучасна квартира вигорає у середньому за п’ять хвилин. За статистикою, найбільше пожеж у помешканнях стається через необережне поводження з вогнем. Стандартна ситуація: людина напідпитку вирішує закурити або ще краще — свічку запалити. Засинає і потім, можливо, вже й не прокидається. Або інший випадок, дуже влітку поширений: хтось покурив, а недопалок за вікно викинув. Куди впаде — нікого не хвилює. А він візьми і залети на чийсь балкон, повний мотлоху.

Другу сходинку в «рейтингу» найпоширеніших причин пожеж займають газові плити. Люди йдуть на роботу, залишаючи на увімкнених конфорках суп. І тут головне — вчасно пожежу помітити. А то можна не тільки голодним залишитись, а й бездомним...

«Почесне» третє місце у нашому переліку причин — перевантаження електромереж. Одночасно увімкнені пральна машина, холодильник та мікрохвильова піч — крок до короткого замикання. Так само дуже небезпечні неякісні подовжувачі.

Рятівники ж запевняють: пожеж у Києві було б менше, якби кожен дотримувався елементарних правил. 

Від себе додамо: добре було б, якби протипожежна безпека стала одним із пріоритетів для кожного. І для працівника ЖЕКу, який забуває на зиму накрити гідрант, і для водія, який ставить свою автівку в не призначеному для цього місці, і для чиновника, який може зобов’язати і перших, і других дотримуватися встановлених протипожежних правил.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.