Або ще раз про те, як зменшити травматизм та смертність людей на робочих місцях
У листопаді цього року «Голос України» надав три свої шпальти висвітленню одній з найважливіших проблем — критичній ситуації з травматизмом, станом здоров’я та професійної захворюваності і смертності. Зокрема, 17 числа була опублікована стаття голови Федерації профспілок України Василя Хари «Охорона праці в країні: проблеми й шляхи їх розв’язання». А після парламентських слухань, які відбулися того дня у Верховній Раді з порядком денним: «Про стан промислової безпеки та охорони праці», 20 листопада газета опублікувала фрагменти з найгостріших виступів на них. Цій темі було присвячено й інші публікації, але ці дві були могутньою концентрацією уваги усіх відповідальних за охорону праці та промислову безпеку.
ФПУ вдарила на сполох
У своїй публікації Василь Хара згадував про його лист Президенту України з приводу незадовільного стану з охорони та безпеки праці і наводив деякі жахливі цифри з нього.
У тому листі, зокрема, йшлося про те, що «через відсутність системи стимулів та суворої відповідальності роботодавці економлять на охороні праці і практично не зацікавлені у попередженні можливих аварій, нещасних випадків, оскільки не несуть за них економічної відповідальності. Всі затрати на ліквідацію їх наслідків, по суті, лягають на суспільство, а компенсацію потерпілим виплачує Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який останнім часом вже не в змозі це робити у повному обсязі через нестачу коштів.
За 19 років у країні зруйновано цілісну систему управління охороною праці. Лише в окремих центральних органах виконавчої влади, обласних і районних державних адміністраціях залишилися повноцінні підрозділи і підготовлені фахівці з охорони праці, в той час коли ці органи мають бути головними координуючими центрами з питань організації охорони праці та попередження виробничого травматизму у відповідних галузях і на певних територіях.
Практично ліквідовано систему цільового медичного обслуговування працюючих на підприємствах (медсанчастини, здоровпункти, поліклініки, санаторії-профілакторії), що давало можливість підтримувати здоров’я працівників, виявляти професійні захворювання на ранніх стадіях, а не в безнадійно задавненій формі, як тепер. Надзвичайно гострою соціальною проблемою є також травматизм у невиробничій сфері, рівень якого у 70 разів вищий за рівень виробничого. Щорічні втрати економіки внаслідок травматизму і загибелі громадян у сфері, не пов’язаній з виробництвом, перевищують 10 млрд. грн.(!), що становить 2,5 відсотка валового внутрішнього продукту України»...
Страхувальний фонд зосереджує увагу не лише на фіксації нещасних випадків
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також б’є на сполох. Бо тільки за 2009 рік в Україні зафіксовано понад 6 000 випадків профзахво-   
рювань та більш як 12 000 випадків травматизму, у т. ч. 552  — зі смертельними наслідками. За перше півріччя 2010 року на наших підприємствах травмовано 5 734 особи. Хоча кількість випадків професійних захворювань на виробництві порівняно з аналогічним періодом 2009 року зменшилася на 19,9 відсотка, але збільшилася кількість випадків смерті від професійного захворювання.
Внаслідок ушкодження здоров’я працівників або у разі їхньої смерті на страхові виплати особам, які перебували на їхньому утриманні за період з 2002 по 2009 роки, з бюджету фонду виплачено 14,5 млрд. гривень(!). Кількість потерпілих (членів їхніх сімей), яким фонд щомісячно проводить страхові виплати, на початок цього року становить 317,5 тис. осіб.
Зрозуміло, наведеними значними сумами соціальних виплат фонд виконує свою основну функцію — здійснення соціального захисту офіційно працевлаштованих працівників, які втратили здоров’я та працездатність у процесі трудової діяльності, а також осіб, які з причин виробничого характеру втратили годувальника.
Не менш важливе інше завдання фонду — проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням, спричиненим умовами праці.
Один із дієвих заходів фонду — проведення прес-турів на підприємствах, де створені найефективніші системи профілактики травматизму та профзахворювань. В одному з таких брав участь і автор цієї публікації.
ЗАТ «Термінал», що розташоване у Києві, — відносно нове підприємство, виготовляє бетон, різні будівельні розчини, фігурні елементи  
мостіння. Зазвичай у приміщеннях подібних виробництв — пилюка і довкола небезпека. Тут скрізь огорожі, обмеження, сигналізація. Кількаступеневі системи охорони праці не дозволять працівнику випадково потрапити у небезпечну зону. Обабіч конвеєрів — вентиляційні системи, які вловлюють пил, а тому у приміщенні чисте повітря. Тобто техніка безпеки і охорона праці закладені у технології виробництва.
Ось він, чи не найголовніший чинник зменшення, а то й повного усунення травматизму.
— А як бути зі старими виробничими процесами, які ще не використані чинники у зменшенні травматизму?
Потрібна активна позиція суспільства
Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Юрій МЕЛЬНИКОВ вважає: 
— Нині чинна законодавча база не враховує зміни, які відбулися в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом десяти років та не відповідає потребам суспільних відносин у цій сфері. Є гостра потреба в розробці змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
— І закон одразу розв’яже всі проблеми безпеки праці?
— Ні. З метою мінімізації кількості нещасних випадків на виробництві необхідно передусім переглянути систему розрахунку страхових тарифів для страхувальників. Фінансування зазначених заходів повинно здійснюватися роботодавцем та має економічно стимулюватися страховиком, а також повинно бути для роботодавця більш вигідним, ніж сплата підвищеного страхового тарифу або штрафу (який можна запровадити).
— Це все, що потрібно зробити для гарантування безпеки праці та виробництва?
— Наші експерти впевнені: сумна проблема травматизму та профзaхворювань на вітчизняних підприємствах може і повинна бути подолана за умови активної позиції суспільства в питанні безпеки праці.
Українці мають знати про свої права і вміти їх використовувати. Знати про умови безпечної праці, які повинні бути впроваджені на їхніх підприємствах, та відмовлятися працювати, якщо роботодавець ці умови не створив. Працедавець не має права за це звільнити працівника, знизити йому заробітну плату чи накласти штраф.
Окрім цього, бізнес повинен знати про економічну вигоду від модернізації системи охорони праці на підприємстві. Адже кожна вкладена в профілактику гривня в середньому дає п’ять гривень економічного ефекту.
Президент дав доручення... І що зміниться?
У своєму листі ФПУ просила Президента України дати доручення відповідним державним органам за участю профспілок, організацій роботодавців розробити і подати на затвердження ним Національну стратегію безпеки праці, котра «встановить підвалини комплексного відновлення професійного потенціалу економіки та системи управління охороною праці, дасть змогу забезпечити якісною, продуктивною і здоровою робочою силою підприємства в Україні».
Віктор Янукович зважив на звернення ФПУ і дав відповідне доручення  
Прем’єр-міністру М. Азарову. Що буде у підсумку? Проект закону, національна стратегія чи певні наміри-міркування щодо якогось реформування існуючої системи, — невідомо.
Ця публікація — не зайве нагадування уряду. Щоб не забув про надзвичайно важливу суспільну проблему...