Родини зводять будинки у кредит і без відсотків

Сім’я Ящуків зводить власний будинок у селі Мала Жмеринка Жмеринського району. Тим часом п’ятеро Ящуків живуть у будинку матері одного з членів подружжя. У цьому самому селі.

— У нас з чоловіком троє дітей, — каже Катерина Ящук. — Двоє навчаються у школі, одній дитинці тільки рік виповнився. Товчемося на голові в моєї мами. Тіснувато, що й казати, але куди подітися? Так хочеться мати власний куток...

Не один рік Ящуки намагалися зібрати хоча б «стартовий» капітал для спорудження власного будинку. Обоє працюють у місцевому сільгосппідприємстві — ТОВ «Курланд». Пані Катерина — юрист, її чоловік Микола — головний агроном. «І роботу маємо, і, як кажуть, при посадах, — продовжує співрозмовниця, — а відкласти грошей ніяк не вдається. То ціни зростуть, то виникає потреба у непередбачуваних витратах...»

Ящуки знали про існування Фонду будівництва на селі. Обговорювали можливість звернутися по допомогу. Але не були певні, що вдасться у такий спосіб позичити грошей. Бажаючих отримати такий дешевий кредит справді чимало. Але не всі з них відповідають вимогам, які висуває Фонд до позичальників.

— Треба не тільки жити, а й працювати в селі, — наголошує пані Катерина. — Це неодмінна умова, яку кредитор ставить перед бажаючим узяти гроші. Крім того, треба, щоб сільська рада дала клопотання про виділення кредиту. Такий само документ треба взяти у районній державній адміністрації і районній раді. Для чого? Бо кошти виділяються на умовах співфінансування. Простіше кажучи, частину з них названі районні структури переказують на рахунок Фонду, останній доповнює своїми коштами. Зрештою, позичальника цей механізм мало цікавить. Для нього головне — отримати кошти.

Сім’я Ящуків позичила сто тисяч гривень. Оформили позичку з терміном повернення на п’ятнадцять років. Кредит їм видали без сплати відсотків. «Таку пільгу надають багатодітним родинам, — пояснює пані Катерина. — Повертати кошти можна різними сумами і в різні періоди, але не рідше одного разу на рік. У таблиці розрахунків, яку нам надали у Фонді, чітко визначено величину повернення кредиту.

Ще одна особливість у тому, що позичальнику грошей не дають. Точніше, на руки він їх не отримує.

— І це правильно, — каже Катерина Ящук. — Ми підбираємо у магазинах необхідні матеріали, беремо на них рахунки, а Фонд переказує кошти. Робить це того самого дня, або не пізніше наступного. У такому випадку гроші витрачаються тільки на будівництво.

Позичених грошей Ящукам вистачило на зведення «коробки», накриття даху, встановлення вікон. Забудовники вдячні за надану можливість скористатися такою вигідною позичкою. «Так тішимося, коли дивимося на новобудову, — усміхається співрозмовниця. — Без позички нам би не вдалося цього зробити. Помалу далі все робитимемо. Важливо, що приміщення захищено від дощу і снігу...»

Ветеринарний лікар із села Чернятин того ж Жмеринського району Віктор Крупельницький оформив кредит на 47 тисяч гривень.

— За власні кошти збудували стіни, накрили будинок, встановили вікна, — каже пан Віктор. — А на внутрішні роботи грошей не вистачило. Не знав, куди звертатися по допомогу. В селі такі гроші ніхто не позичить.

Про те, що Фонд кредитує селян, ветеринарний лікар довідався на сході села. Тоді обговорювали питання прокладення водогону. Фінансував роботи згаданий Фонд. Перед людьми виступав його керівник — Володимир Бабошин. Сільський голова Чернятина порадив ветлікарю звернутися по допомогу.

— Володимир Олексійович уважно вислухав мене, порадив приїхати в офіс у Вінницю, щоб докладно дізнатися, які документи необхідні для отримання кредиту... Так я став позичальником, — каже Віктор Крупельницький. — Знаю, що крім мене, там же брали кредит ще двоє односельчан. Одні на купівлю будинку, другі — на проведення опалення. Під три відсотки річних жоден банк не надасть позичку, а тут.

Протягом десяти днів позичальник купив на виділену суму необхідні матеріали. Фонд все сплачував по рахунках. «Правильно роблять, що не дають «живі» гроші, — каже пан Віктор. — Бо завжди знайдеться потреба витратити їх на щось інше. Через те будівництво розтягувалося б на довше».

За словами співрозмовника, зручність ще й в тому, що повертати кошти можна навіть... худобою. «Хто має худобу, тому не треба шукати «живих» грошей для повернення кредиту».

Ще одна позичальниця — вчителька із села Садове Літинського району Оксана Затайдух звертає увагу на ввічливість, з якою зустрічають відвідувачів в офісі Фонду.

— Де в них стільки терпіння береться? — не приховує здивування пані Оксана. — Сама бачила, людей приходить стільки — двері не зачиняються. Кожного вислухають, нададуть консультацію, порадять... Туди б декого з чиновників, щоб повчилися культурі спілкування з відвідувачами.

Жінка каже, що з оформленням документів не зволікали. Так само, з оплатою підібраних у магазинах матеріалів. Ще й підказали, де є оптові продажі будівельних матеріалів, щоб взяти дешевше.

— Хто будується, у того на обліку кожна гривня, — продовжує жінка. — Бо це дуже дороге задоволення. Я записувала всі витрачені кошти за роботи, починаючи з копання фундаменту і до накриття даху. Плюс витрати за придбані матеріали. Якби показала суму, ви б не повірили, яка вона значна. Дуже дорого нині будуватися...

Вінницька область.