Заступник глави адміністрації Президента Ганна Герман запевнила учасників київського Форуму європейських та азіатських медіа у твердому курсі Банкової на демократію, за якої Україна стане центром розвитку свободи слова на всьому пострадянському просторі. З’ясовується, досягти цього зовсім неважко. Як усе геніальне, рецепт пані Герман простий: «Усі громадяни нашої кульки повинні вчитися працювати в нових умовах, коли все має бути прозоро, чесно і без подвійних стандартів. Якщо ти говориш правду, завжди і скрізь, ти ніколи не боїшся, що вона десь «вилізе», на якомусь інформаційному сайті...». Як бачимо, в «центр транснаціональних масштабів» закладено і цеглину життєвого та професійного досвіду самої поборниці журналістських свобод.
Хоча, як на мене, даремно чиновна колега торкнулася таких чутливих до фальші струн, як «чесність» і «всюдисуща правда». Принаймні її прозора говірливість не раз «вилазить» на сайти підтвердженням... подвійних стандартів. Наприклад, в одному з інтерв’ю Ганна Миколаївна серйозно доводить: «Кожна розумна, професійна людина розуміє, що виклики на допити журналістів, блогерів і так далі — це все на руку опозиції... Ця ложка дьогтю дуже вигідна опозиції...». Ми, звичайно, не сумніваємося у наявності розумового потенціалу авторки цього висновку, але навіть з бочковими запасами дьогтю опонентам нової влади не вдасться притиснути до прокурорської стінки знахабнілих від вільнодумства «писак»: попри всю вигоду для опозиції, не вона викликає нині на допити. Здається, це чудово розуміє і сама заступниця глави АП, але чомусь випускає ці «чесні» слова-самостріли...
Схоже, так само лукавить пані, коли запевняє, що ніхто не примушує телеканали бути лояльними до влади, мовляв, навпаки, за це з боку Банкової вони «одержали належну оцінку з усіма наслідками, які з цього випливають...». Дуже цікаво дізнатись, який наслідок «виплив», наприклад, для Першого Національного? Чи й до нього дотяглася довга рука опозиції? Тоді зрозуміло, чому підсумкові аналітичні програми повертають глядачів у часи ще пам’ятних «темників». Чим не доказ «належної оцінки — недільний сюжет про полюбовне прощання і порозуміння підприємців та влади на Майдані. Сльозу зронити від зворушення можна, якби «полюбовність цю не підігріли палиці «Беркута» — хоча в кадрі розгром наметового містечка, звісно, не показали.
Хочеться скористатися ще однією порадою Ганни Герман — протестувати: «Закликати громадськість бойкотувати випуски новин, які... дезінформують суспільство», але, по-перше, я особисто не можу це зробити з професійних причин, а по-друге, де гарантія, що на місці пікету під телестудією хтось не збирається встановити ялинку чи влаштувати якесь свято вигону овець на полонину?
На всяк випадок нагадаємо нашій оптимістичній правдолюбці й невтішну для її прогнозу статистику. За часи, відколи пані Герман стала господаркою кабінету на Банковій, наша країна скотилася на 42 позиції в міжнародному рейтинзі свободи слова, а між тим, ще й року не минуло «будівництва нової України». Про цю прикру для нас обставину нагадує і Європа у своїх резолюціях. Вказують на повернення цензури і вітчизняні експерти — не на догоду зловтішній опозиції, як не втомлюється це чесно повторювати Ганна Герман, а опираючись на конкретні факти. То про який центр свободи нам кажуть, коли на пострадянському просторі ми незабаром зрівняємося за «роботою в нових умовах» з Туркменістаном чи Російською Федерацією?
...Очевидно, через надмірну завантаженість на важливій державній посаді заступниця глави президентської канцелярії плутає не тільки Марину Цвєтаєву з Анною Ахматовою, не тільки Гарвард з лікнепом, а й розвиток свободи слова із засиллям цензури. Давайте про це казати «прозоро, чесно і без подвійних стандартів», аби наше слово не перетворювалося на словоблуддя, а простір свободи — на зону...
