Законопроект нового Закону України «Про вищу освіту» — це втілення передусім мрії про необмежену владу чиновників від освіти.
Коли його читаєш, то виникають запитання.
Коли, нарешті, стануть вільними наші університети, над ними не пануватимуть чиновники міністерства, ВАК?
Коли не буде жорстокої експлуатації у ВНЗ (навантаження 900 годин для кандидатів, 700 — для докторів) і можна буде займатися наукою? Пригадаємо Євросоюз, США, Китай (навантаження 400 годин для асистентів, 200 — для докторів).
Коли під прикриттям боротьби з корупцією не використовуватимуться види контролю у вигляді незалежної державної оцінки знання?
Наші діти стали жертвами цієї боротьби. Пригадаємо, що в СРСР до них було гуманніше ставлення, а головна увага приділялася розвитку творчості. Тепер формалізм переміг творчість.
Кому потрібний такий закон?
