На базі підприємств Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства відбулася виїзна колегія Держкомлісгоспу України. На ній ішлося про проблеми вдосконалення ведення мисливського господарства в Україні. А розпочалася вона з полювання... без рушниць.

Там стежками олені бродять

Разом з учасниками наради вирушаємо у Звірівське мисливське господарство. Вже сама назва цієї місцевості, а село Звірів відоме з XVІ століття, багато про що говорить. Місцеві угіддя й досі дивують насиченістю дичини. Варто було лише на кількасот метрів від’їхати від адмінбудинку господарства, як дорогу перебігло велике стадо оленів. Поодинокі тварини ще не раз вибігали нам назустріч, аби глянути, хто ж то порушив їх спокій.

Після інструктажу головного спеціаліста обласного управління Петра Романухи займаємо місця на мисливських вежах. Юний сурмач ріжком подає сигнал загоничам. І вже чутно, як десь у далечі ті розпочали свою галасливу роботу. Їх завдання вигнати на нас сполоханого звіра. Кому ж то пощастить? Фотокамера наготові. А ось до вух долинає потріскування гілок і шурхіт по опалому листі копит. Та ба, велике, в кілька десятків оленів, стадо пробігає лісом метрів за сто від моєї вежі. Ще хвилин через 15—20 мисливський ріжок сигналізує про кінець полювання.

Потім на збірному пункті в урочищі Йоганів спостерігаємо, як на широкій галявині спалахують, мов факели, два вогняні стовпи. Знову звучать ріжки, вітаючи учасників. Керівник називає королів і віце-королів полювання, тобто тих, хто найбільше здобув — у нашій ситуації побачив — звіра. Серед переможців і голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук.

— Полюванням сьогодні задоволений. Побачив двох оленів-рогачів, дві козулі й зайця. Цього вистачило, щоб стати у своїй групі віце-королем полювання (умовного). А загалом ця втіха дорога. Інша річ — перната дичина, зайці, лисиці. Буде добре, якщо мисливці, об’єднавшись в гуртки по 30—40, самі дбатимуть про наповнення угідь звіром. Мисливське господарство «Звірівське», де ми сьогодні перебуваємо, одне з кращих в Україні. Такої насиченості угідь дикими тваринами повинні прагнути й інші їх користувачі. Недарма кажуть: ліс без звіра — мертвий.

Нашу розмову з очільником області знову переривають звуки ріжків. Вони виконують мелодію «Шана лісу» — своєрідний гімн мисливців. Почувши його, всі стають «струнко». Так велить традиція.

Людина з рушницею — це серйозно

Отаким не традиційним видався початок виїзної колегії Деркомлісгоспу України.

— Я противник того, коли полювання починається з гарно накритого столу, коли проголошуються тости за удачу, а після того люди йдуть на полювання, — зауважує голова Державного комітету лісового господарства України Микола Шершун. — І, працюючи довгий час в лісовому господарстві, завжди казав, що цього робити не можна. Ви сьогодні побачили взірець проведення європейського полювання. Це — ритуал, це — свято для тих людей, які виходять на полювання, щоб відпочити. Ще років десять тому, працюючи начальником Рівненського лісового управління і вперше побувавши в Угорщині, я це запровадив у себе.

Питання правильного ведення мисливського господарства дуже важливе. Тому почергово відпрацьовуючи інші проблеми, ми підійшли і до цієї. В Україні сьогодні є 999 мисливських користувачів і вже сьогодні у нас з’явилися між ними серйозні протиріччя. Адже із 540 тисяч мисливців, які у нас є сьогодні, лише тисяч 40 мають можливість вкладати кошти й отримувати віддачу у вигляді трофеїв. Однак більшість мисливців таких можливостей не мають. Ми повинні йти до того, щоб і вони мали такі само умови, як   приватні господарства. Якщо ти справжній мисливець, то повинен подбати, щоб і годівниці побудувати, і корми розвезти, і провести інші біотехнічні заходи. Щоб не було так, що тільки для мене, а я — нічого. Має діяти правило: я повинен спочатку зробити, створити, а тоді вже покористуватися. Сьогоднішній захід, вважаю, стане одним із етапів реорганізації нашої мисливської справи за європейськими стандартами.

На жаль, за останні десятиліття ми практично втратили традиції полювання і сам підхід до правильного ведення мисливського господарства. В Україні треба відходити від м’ясного полювання, коли йдуть відпочити і добути шматок м’яса. Сьогодні ми говоримо про те, що потрібно вирушати на полювання як на свято. Це — спілкування з природою, коли ви надовго запам’ятаєте цей день і зможете через роки похвалитися перед другом трофеєм. І вести мисливське господарство треба на селекційній основі, коли для відстрілу будуть відбиратися тварини, які з певних причин не можуть далі перебувати в популяції, щоб не погіршувати її стан, або неперспективні для ведення мисливського господарства. Це одне з головних завдань, яке б ми хотіли виконати під час розвитку мисливського господарства України.

Усім рівні умови й однакову відповідальність

— У цілому є декілька шляхів ефективного розвитку мисливського господарства, — продовжує розмову заступник голови Держкомлісгоспу України Віктор Червоний. — Це, зокрема, боротьба з браконьєрством. І ми сьогодні хочемо відродити в Україні державну мисливську службу, яка б забезпечила охорону мисливських угідь і координувала зусилля з відтворення тваринного світу. Це і підгодівля тварин, і профілактика їх захворювань, це і ведення на селекційній основі мисливського господарства, і боротьба з хижаками. Сьогодні багато опонентів у цьому питанні. Кажуть, що вовка треба занести в Червону книгу. Нині, не маючи такої щільності тварин, як в Європі, і говорити, що вовка треба занести до Червоної книги, я б вважав, що це не лише злочин перед мисливським господарством, а й перед суспільством. У Швеції 300 голів вовків, у нас — близько трьох тисяч. Їх надзвичайно багато.

Необхідно перебудувати саму структуру мисливського господарства і перейти на клубну систему, закріпити мисливські угіддя за низовими колективами, як це роблять в Європі. Треба відмовитися від величезних таких мисливських формувань, які об’єднують територію усього району, коли концентруються кошти на одному-двох господарствах, а рядові мисливці не можуть достойно провести полювання і добути звіра. А в деяких регіонах уся область належить одному мисливському господарству. Сьогодні ж у нас середня площа мисливських угідь мисливського господарства 46 тисяч гектарів, коли в Європі шість тисяч. У Чехії навіть від 500 гектарів можуть бути мисливські господарства. Уявіть, яку щільність звіра потрібно мати, щоб полювати на півтисячі гектарів!

Ми маємо усвідомити, що головною оцінкою ведення мисливського господарства має стати оптимальна щільність звіра на тисячу гектарів угідь, а не якісь інші показники. Головне, про що ми зараз повинні дбати, це закріплення мисливських угідь за низовими колективами, це виконання усього комплексу біотехнічних і профілактичних заходів, це охорона мисливських угідь від браконьєрства. Тоді Україна досягне європейського рівня ведення мисливського господарства.

Сьогоднішня колегія ставить завдання виробити концепцію розвитку мисливського господарства, обговорити і вислухати думки всіх зацікавлених сторін і до кінця року подати уряду, а може, й Президенту концепцію розвитку мисливського господарства країни. Необхідно визначити цілі, завдання, а потім під ці цілі подати (проявити) законодавчу ініціативу, подати відповідні законопроекти, відпрацювати нормативні документи рівня Державного комітету лісового господарства та Міністерства охорони довколишнього природного середовища. Вони мають бути максимально наближеними до європейських вимог і таким чином ми повинні створити законодавчу правову базу розвитку мисливського господарства. І тільки тоді провести закріплення мисливських угідь за колективами.

 

Волинська область.

Фото автора.