Кажуть, що стан економіки регіону можна визначити за кількістю об’єктів незавершеного будівництва. До останнього часу на Луганщині налічується понад 90 таких об’єктів різного призначення. Багато це чи мало?

 

Будували, будували й... не добудували

Порівняльна характеристика обсягів будівництва в регіоні за останні двадцять років викликає прикрі зітхання... Уявіть собі, що до 1990 року Луганщина щорічно здавала в експлуатацію близько 1 млн. кв. м площі, а за результатами минулого року — лише 35 тис. кв. м. Окремі житлові об’єкти, зведення яких розпочалося ще 15 років тому, продовжують наводити смуток своїми порожніми вікнами, руйнуваннями. Вони мимоволі перетворилися на рукотворні пам’ятники нашої злиденності. Так, злиденності, тому що з року в рік нашій державі все ще не вистачає коштів, щоб такі об’єкти нарешті позбулися статусу «недобудова» і почали служити своєму прямому призначенню.

Не можна сказати, що місцева влада регіону не прагне змінити ситуацію на краще. Щороку під час розробки стратегії своїх дій керівники області планують завершення будівництва соціальних об’єктів, визначаючи в цьому допомогу уряду. Але грошей у держави, як завжди, бракує, а інвесторів передусім не приваблюють умови співробітництва з органами місцевого самоврядування. Наприклад, вони хотіли б бачити спрощення процедури виділення земельних ділянок під будівництво будинків, прискорення погоджувально-дозвільних процедур у місцевих органах влади тощо. Цього року депутати облради прийняли нову цільову програму будівництва доступного житла в Луганській області на 2010—2017 роки, яка має забезпечити «квадратними метрами» понад 16 тис. родин. На це буде потрібно майже 5 млрд. грн. Отож, згідно з цією програмою до кінця 2010 року на території області має бути добудовано 14 незавершених житлових будинків зі ступенем готовності 70 відсотків і вище. Це становить третину від загального числа об’єктів, відібраних Мінрегіонбудом. Наступний рік також планується провести під знаком «завершення недобудов». Цього разу візьмуться за житлові будинки зі ступенем будівельної готовності 50 і вище відсотків. Таких об’єктів в області 21. Загалом на реалізацію цього етапу за 2010—2011 роки розмір інвестицій приблизно становитиме більш як 440 млн. грн. Початок, можна сказати, покладено. Сьогодні влада області переймається пошуком коштів і можливостей і насамперед робить ставку на активну інвестиційну політику.

Із 42 об’єктів незавершеного житлового будівництва 10 відсотків належить місцевим радам, інші — комерційним структурам. Поступово приватний бізнес приходить до тями після фінансово-економічної кризи і починає вкладати гроші в проекти, які змушений був зупинити. У Лутугиному, наприклад, підприємці добудовують п’ятиповерхівку й уже здали два під’їзди, кілька житлових недобудов здано в експлуатацію в обласному центрі. Як вважає заступник начальника управління містобудування й архітектури облдержадміністрації Григорій Мазур, будівельна індустрія регіону починає оживати, і свого роду реанімацію взяла на себе державна програма «Доступне житло». Ті, хто бажає придбати квартири в будинках, які зводяться й добудовуватимуться за планом Міністерства регіонального розвитку й будівництва, одержать безповоротну державну матеріальну допомогу. Підтримка становитиме 30 відсотків від нормативної вартості житла, встановленої міністерством, інші 70 відсотків оплачуватиме майбутній мешканець. Зрозуміло, що в цьому разі йдеться не про соціальне житло, поки що це питання майбутнього. Але сприяння влади приватному житловому будівництву допоможе розв’язати частину житлової проблеми. Наприклад, Луганщина має гарний досвід будівництва доступного житла для молоді. І вже є внутрішні інвестори, які освоїли канадську технологію збірних будинків різних конфігурацій. Цей проект, під який місцеве керівництво виділило цілу вулицю, уже успішно працює в Перевальському районі.

Долю незавершених будівництв, ступінь готовності яких становить лише 30 відсотків, визначити сьогодні важко. Правду сказати, вони не приваблюють інвестора, оскільки потребують значних капіталовкладень. Принаймні на цьому етапі інтерес до них мінімальний.

Вимоги змінилися

В області три недобудовані школи стоять уже років п’ятнадцять. Наміри довести ці навчальні заклади до ладу, звичайно, є. Але доки всі ці роки шукали кошти, виникло питання про реальне завантаження навчальних класів. Усі три школи розташовані в сільській місцевості, кількість школярів тут з кожним роком зменшується, отож логіка підказує, що колишні параметри новобудові вже не потрібні. Однак у селі Кримському школа побудована, залишилося провести опоряджувальні роботи, тож змінювати щось уже важко. Ще у двох сільських школах Самсонова і Валуйського стоять лише стіни. Чергове завершення їх будівництва планується на наступний рік, і не виключено, що проектні документи буде переглянуто в бік зменшення «учнівських посадкових місць». Але школи обов’язково добудують, запевняє Григорій Мазур, оскільки діти сьогодні навчаються в тимчасово пристосованих під школу приміщеннях і зазнають великих незручностей.

Образно кажучи, у соціальних об’єктів більше шансів зістарітися, так і не вступивши в повноцінне життя. Невигідне своєму бізнесу будівництво приватний власник може продати, а лікарню чи, скажімо, водогін місцева влада з плану соціального розвитку своєї території не викреслить і на доброго дядька не зіпхне. Тому ці довгобуди стоять по 10—15 років. Як, приміром, поліклініка в Старобільському районі. Фундамент цього важливого об’єкта для декількох районів північної частини області заклали ще 15 років тому, але досі поліклініка стоїть недобудована, хоча має 88 відсотків готовності. Усього-то й потрібно 4—5 млн. грн., однак і таких коштів в області поки що немає. Влада сподівається на наступний рік, який принесе фінансування й, як результат, добудову поліклініки.

Ведучи мову про будівництво соціальних об’єктів, слід зазначити, що об’єкти охорони здоров’я влада регіону ставить на перше місце. Сьогодні в обласному центрі триває будівництво кардіологічної поліклініки, добудовуються онкологічний диспансер і туберкульозна лікарня в Трьохізбенці. Влада запевняє, що недобудовами ці об’єкти ніколи не стануть. Ну, і слава Богу!

Складнощі виникають в іншому напрямі — у питаннях будівництва газопроводів, водогонів та інших комунікацій. Зокрема, велику проблему становить газопровід «Донецький». За планом він уже давно мав діяти, однак червону стрічку тут, очевидно, переріжуть ще не скоро. У 2003—2006 роках будівництво газопроводів ще якось фінансувалося: у рік виділялося близько 20 млн. грн., але в наступні роки й без того слабкий фінансовий струмок зовсім висох. Щоправда, торік «Нафтогаз України» пообіцяв Луганщині допомогти, виділивши майже 20 млн. грн., однак свого слова не дотримав, переказавши лише частину обіцяного — 4,5 млн. грн. У газопроводу на Веселу Тарасівку Лутугинського району ситуація оптимістичніша — гроші виділено, роботи тривають. Загалом на завершення будівництва об’єктів газопроводів області необхідно більш як 40 млн. грн.

До речі, хочеться зазначити, що хоч які гроші сьогодні давай, освоїти їх наприкінці року просто нереально. Наша біда відома: державний бюджет приймають пізно, тому фінансування, як правило, починається з середини-кінця вересня, коли повне освоєння коштів не є можливим. Це — один бік проблеми, а інший полягає в тому, що грошей завжди не вистачає. Тому не можна дати повної гарантії, що в найближчі два роки Луганщина повністю розпрощається з усіма об’єктами незавершеного будівництва. Якщо цей прогноз не справдиться — від усієї душі порадіємо.