7 грудня — День місцевого самоврядування
Уперше головою обласної ради під час таємного голосування завідувач кафедри Херсонського аграрного держуніверситету доктор сільськогосподарських наук Віктор Пелих став у липні нинішнього року. Лише за 100 днів до нових виборів! Учений-депутат змінив на посту свого однопартійця—регіонала Володимира Демьохіна (на знімку), котрий відбув на роботу до Києва.
Погодьтеся, сто днів — строк явно замалий для самоутвердження на відповідальній посаді. І далеко не кожен депутат ризикнув би «покерувати на переправі». Університетський професор, щойно обраний, до речі, членом-кореспондентом НААНУ, ризикнув.
— Ризик? Не сказав би, — зауважує Віктор Григорович. — А чим я, власне, ризикував: досвідом, здобутим на посту голови постійної комісії облради з питань АПК, земельних відносин та соціального розвитку села чи вченим званням? Я дав згоду балотуватися на посаду голови облради, відгукнувшись тим самим на пропозицію колег по Партії регіонів і свого попередника.
— Ви були одним з ініціаторів створення і реалізації кількох широкомасштабних інноваційних проектів у сільському господарстві Херсонщини. Нині не до них?
— Я завжди віддавав перевагу економіці перед політикою. І в обласну раду йшов не заради міжпартійних і міжфракційних дискусій, а з метою насамперед реалізувати свої професійні знання — чи то очолюючи профільну депутатську комісію, чи ось тепер у звичній уже для мене ролі.
Будучи депутатом, я взяв участь у фундаментальному дослідженні «Земельні ресурси Херсонської області — базовий фактор регіональної економічної політики». Це, по суті, перший і головний інноваційний проект для нашого аграрно-промислового краю. Площа сільськогосподарських угідь його становить понад 2 мільйони гектарів, із них ріллі — 1 мільйон 773 тисячі гектарів. Проект ініційований і розроблений обласною радою за участю Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрономії імені О. Соколовського» та двох аграрних університетів — Національного і Херсонського. Ми науково обґрунтовано показали, які величезні можливості має Херсонщина для розвитку традиційних для неї галузей — рослинницької і тваринницької. Зауважу: поки що співвідношення обсягів виробництва продукції полів і ферм становить 80:20. Цей дисбаланс потрібно виправляти!
— Реалізація цього інноваційного проекту вже розпочалася?
— Уже пройшла навіть період «акліматизації» і дала перші серйозні результати. Нинішнього року Херсонщина вперше у своїй історії виростила і зібрала понад мільйон тонн овочів, стала лідером в Україні з виробництва сої. Зібрано її 245 тисяч тонн за середньої врожайності 29,1 центнера з гектара. Попри складні цьогорічні погодні умови, зібрано 1,5 мільйона тонн ранніх зернових. Так, це не колишні 2,8 мільйона, але шлях до відродження слави південної житниці став зримим і реальним.
Нині завдання стоїть так: об’єднати зусилля 664 сільгосппідприємств, 2428 фермерських господарств, понад 139 тисяч одноосібників спільною метою на вирішення складних (простими вони не були ніколи!) завдань. І тут роль депутатів незаперечна. Насамперед тому, що вони є керівниками агроформувань європейського рівня. Назву бодай кілька імен: Віктор Нагребецький, голова правління ВАТ «Іскра» Цюрупинського, Іван Доценко, керівник агрофірми «Мир» Новотроїцького, Сергій Рибалко, голова фермерського господарства «Аделаїда» Голопристанського районів. Їхньому вмінню господарювання на землі в умовах посушливого степу могли б повчитися і заокеанські аграрії.
— Другий інноваційний проект...
— ...стосується відродження переробної галузі, а також створення в області гуртових ринків європейського зразка для реалізації продукції як усередині країни, так і за її межами. Запрацюють такі ринки — пожвавиться рух на залізничних і автомобільних шляхах краю, оживе аеропорт.
— Але ж і будівництво — не з дешевих...
— Це справді так. Наскільки мені відомо, спорудження кожного гектара такого ринку в Європі виливається в суми, що становлять від 120 до 150 тисяч доларів. Але будувати їх потрібно. І не один-два, а, можливо, в кожному райцентрі. Прикладом може слугувати сусідня Польща, близька нам і за менталітетом, і за географічним положенням. Ну а відповідне законодавство, адаптоване до Європи, Україна вже має. Головне тепер, щоб цей закон працював. А для цього потрібно два чинники — політична стабільність (вона нарешті з’являється!) та економічна, яка поки що більше декларується. Тільки після цього інвестор почне вкладати в українську (обласну) економіку свої капітали. А ці капітали, попри світову економічну кризу, в інвесторів є. І Україна для них — приваблива багато в чому. Як-не-як, держава наша розташовується в центрі Європи!
Що стосується Херсонщини, то на неї свою увагу загалом звертали і звертають представники понад ста країн світу. А для нас найпривабливішими є пропозиції нашого найближчого сусіда — Росії.
— Одного бажання стати привабливими для світу, погодьтеся, недостатньо.
— Потрібні, повторюся, конкретні проекти. Херсонщину зі світом мають зв’язувати сучасні літаки, швидкісні поїзди, глибоководний підхідний канал до морського порту. І це не утопія! Для поглиблення того-таки каналу потрібно лише 20 мільйонів доларів. Щоправда, реалізація хоча б транспортних проектів у комплексі — не з дешевих, зате обіцяє в майбутньому солідну вигоду. Але тут ми не повинні чекати манни небесної, а шукати кошти насамперед всередині країни.
Знаєте, прикро було чути від представників іноземного бізнесу: «Ви ж ходите по грошах. Нагніться і підніміть!». І підказували те, про що ми самі знаємо: «Адже у вас 400 кілометрів морського узбережжя!..».
Тепер не підказують, бо знають, що рекреаційна індустрія в області почала розвиватися і на Чорному морі, і на Азовському. Хоча і тут, і в інших видах бізнесу наявні бюрократичні перепони. Взяти ті ж земельні питання...
— Часто-густо окремі представники місцевої влади діють за принципом: підмажеш — поїдеш...
— Це правда! Навколо землі коїлося багато, так би мовити, туманного. Тому обласна рада ініціювала у стислі терміни провести інвентаризацію земель. Нам потрібно точно знати, де ми наробили помилок, де є резерви, чи ефективно використовуємо землю. Для цього в обласній раді була створена спеціальна комісія, яку я, як тодішній голова постійної комісії, очолював. Висновок невтішний: ми свою землю, яка не має ціни (це весь світ ви-
знає!) використовуємо неефективно.
— Ідеться про десятки мільйонів гривень, які пролітають повз місцевий бюджет. Чи не мільйони?
— Мільйони! Крім названого є ще одне джерело бюджетних надходжень. Ми доб’ємося того, щоб усі підприємства, які діють на території області, були в нас і зареєстровані, і всі податки, відповідно, платили на місці. За нашими розрахунками, в такий спосіб можна вдвічі, а то й утричі збільшити надходження до громадської казни. Ми гарантуємо всім інвесторам, насамперед вітчизняним, комфортні умови. Пожвавить ділове життя краю, упевнений, і угода між обласною радою та урядом, підписана незадовго до минулих виборів. Сподіваюся, що в область підуть найбільші в її історії державні інвестиції. Наше завдання — скористатися цим шансом.
— Вікторе Григоровичу, влада мусить буквально щодня конкретними справами доводити людям, що вона — ефективна.
— А іншого просто не дано! І тут як ніде потрібне повне взаєморозуміння між двома гілками цієї влади — законодавчої і виконавчої. Ми з головою облдержадміністрації Миколою Костяком прийшли не славу ділити, не землю і гроші, а труднощі перехідного періоду, які випали на нашу долю.
Фото автора.
